В історичному музеї відбулася презентація виставки «Новий образ України», на яку завітав її автор – священник Православної Церкви України з Луцька Олександр Левчук.
Його життєвий шлях дуже різноманітний: навчався різьби по дереву у Ковельському професійно-технічному училищі, згодом здобув духовну освіту у Волинській духовній семінарії в Луцьку, служив у Троїцькому соборі. Власне священником став не одразу, спочатку працював майстром з оздоблення церков. Один священник розпізнав у ньому потяг до духовності і запропонував здобути богословську освіту. Ще з дитинства він мав хист до малювання, його прадідусь був церковним старостою.
Духовне служіння привело отця Олександра до Цумані, також служив у Новому Загорові – там, де у 1943 році українські повстанці чоти Берези ( Андрій Марценюк) боролися до останнього із значно переважаючими силами фашистів. Згодом служив на Миколаївщині і Одещині. У 2004 році став настоятелем церкви у селі Велико-Михайлівка Покровського району Дніпропетровської області. У 40 років здобув ще одну освіту – закінчив Бердянський педагогічний університет, здобув фах учителя історії і правознавства. При цьому на вступних екзаменах набрав найбільшу кількість балів. Певний час отець Олександр працював керівником гуртка у школі Велико-Михайлівки, навчав дітей різьби по дереву, чеканки і любові до України. Одночасно він служив священником у чотирьох парафіях Київського патріархату. При церкві разом з учнями і однодумцями цей непересічний чоловік організував музейну експозицію «Україна в обличчях» – на ній зображені князі Київської Русі і Волинсько-Галицького князівства, гетьмани козацтва і інші діячі української історії і культури. Також оформив світлицю, а у ній – вулики і справжня махновська тачанка. При церкві отець Олександр і матінка Світлана організували дитячий будинок сімейного типу «ЛОНО»(любов, опіка, надія, опора), де дали батьківську любов 14 дітям. Один з названих синів, на жаль, загинув на війні з окупантами. А ще отець Олександр був духівником у Гуляйпільському підрозділі низового козацтва – там співали українських пісень, вшановували державний прапор України. До підрозділу входили різні люди – військові, поліцейські і цивільні.
Усюди йому вірною помічницею є дружина – матінка Світлана, яка підтримує і в побуті, адже важка хвороба змусила отця повернутися у батьківський дім до Луцька. Попри все він не втрачає оптимізму – його виставка уже експонувалася у Рівному і Дубно.
Під час презентації отець Олександр розповів про свою життєву стежину, боротьбу за українське православ’я, прочитав власні вірші. На захід в історичний музей прийшли жителі нашого міста, зокрема студенти педколеджу, які вчаться реставрації ікон, разом з викладачкою Лесею Мартинюк.
З вітальним словом до гостя звернулася начальниця відділу культури і мистецтва міськвиконкому Олена Омелюх, а також священник собору Різдва Христового отець Ігор Бігун, який вже тривалий час несе капеланське служіння на сході України для наших бійців.
Гарним доповненням урочистого відкриття виставки став виступ Тетяни Пасієвич – талановитої писанкарки, лауреатки обласної премії імені Модеста Левицького, яка також нагороджена орденом княгині Ольги. Вона виконала твір «Аве Марія».
Виставка діятиме в історичному музеї до кінця листопада. Ці роботи можна придбати, тим самим підтримати митця й ЗСУ, адже частину коштів отець Олександр жертвує на армію.
Тож запрошуємо шанувальників мистецтва і духовності завітати до музею, щоб оглянути цю виставку.
Богдан ЯНОВИЧ,
науковий співробітник історичного музею.
