Новини

Відкриваючи краєзнавчі сторінки у вільний час

Нововолинська
206 переглядів

Краєзнавство – один із пріоритетних і вагомих напрямків роботи педагогічного колективу  Нововолинського ліцею  № 7.  У цьому може переконатися кожен, хто відвідає цей навчальний заклад і побуває в етнографічній світлиці «Берегиня», започаткували яку ще 1991 року.     

Нещодавно  з ініціативи відомої у місті та вже й далеко за його межами колекціонерки, голови громадської організації «Русовичі» Марії Доліновської  тут побували слухачі університету вільного часу, який  відвідують не лише нововолинці старшого віку, а й чимало вимушено переміщених  осіб з різних куточків східної  України. котрі знайшли  у нашому місті не лише прихисток  від  ворожих куль та вибухів, але й щирих друзів. Нас гостинно зустріли директор ліцею Сергій Трофимук та вчителі  Лариса  Савчак, Ольга Сибіра, Галина Карпець,  Алла Раш-Шиманська. Якраз останні і є тими ентузіастами, котрі  дбають, аби їхні вихованці вивчали і знали минуле рідного краю. Для багатьох із нас такий рівень збереження етнографічних експонатів став приємною несподіванкою.

-Як кажуть, по крупинці збирали все те, що можна побачити у нашій світлиці, – розповіла  керівник музею Лариса Савчак. – За більш як тридцять років кількість експонатів  зросла з десятка до сотень. Пригадую, як хвилювалася, коли тодішній директор цього навчального закладу світлої пам’яті Володимир  Гутчинський доручив мені – молодому на той час педагогу  – бути відповідальною за цю ділянку роботи. Звернулася до  учнів, їх батьків та громадськості, допомогли й колеги. Отож експонати  ледве не щодня поповнювали  наш невеличкий  на той час музей. Кожну принесену річ старанно готували до огляду і визначали відповідне місце. І тепер у нас зберігаються  справжні шедеври  –  ікони, вишиваний одяг, рушники,  вироби гончарів та ткачів, колишні предмети побуту. В окремій кімнаті можна побачити  макет старовинної печі, без якої не обходилася жодна  оселя, колишнє дерев’яне ліжко, колиску немовлят… Тільки через сім років вдалося зареєструвати  музей як етнографічний. А у 2008 році удостоїлись звання  зразкового, чим дуже гордимося. Спільно дбаємо, аби не вивітрилась з пам’яті, а збереглась  для нащадків і передавалась від покоління до покоління  історія рідної України  – землі смутку і краси,  радості та болю.

Багато цікавого тут знайде  кожен, переглянувши стенд «Прибужжя – наш рідний край», розміщені у фоє  другого поверху ліцею. Педагоги  разом з своїми вихованцями  постійно бувають на екскурсіях місцями рідного краю,  де  є чимало  цікавих пам’яток минувшини.

Приємним сюрпризом  став виступ  учасників творчого колективу Свято-Духівського собору міста під керівництвом Надії Левшун, яких запросила до ліцею вчитель історії Ольга Сибіра. Варто зазначити, що  вона належить  до числа тих, хто не лише залюблений у  рідний край  (народилася і виросла у селі Заставне), а й впродовж багатьох років вивчає і пропагує історію рідного краю, глибоко  знає її і щедро ділиться набутими знаннями не лише з своїми учнями, а залюбки проводить цікаві екскурсії для всіх, хто хоче краще пізнати  Волинь.  Отож після колядок та щедрівок  із задоволенням переглянули у записі свято села Заставне, яке  проводили тут кільканадцять років тому. Особливо схвилювали виступи учасників художньої самодіяльності села, у виконанні  яких звучали пісні на слова Євгена Шевчука і музику Бориса Фіськовича – самородків із сусіднього села Заболотці, а також пісня про рідне село, яке колись називалося Жджари, котру у співпраці створили Ярослав Гиць та Олександр Каліщук.

Унікальна колекція старожитностей, віншування та кількагодинне спілкування за гостинно накритим столом надовго залишили у серці кожного слухача університету вільного часу теплий спогад.

                                               Валентина  ПЕТРОЩУК

Коментарі
Теги: музей
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up