Краєзнавство – один із пріоритетних і вагомих напрямків роботи педагогічного колективу Нововолинського ліцею № 7. У цьому може переконатися кожен, хто відвідає цей навчальний заклад і побуває в етнографічній світлиці «Берегиня», започаткували яку ще 1991 року.
Нещодавно з ініціативи відомої у місті та вже й далеко за його межами колекціонерки, голови громадської організації «Русовичі» Марії Доліновської тут побували слухачі університету вільного часу, який відвідують не лише нововолинці старшого віку, а й чимало вимушено переміщених осіб з різних куточків східної України. котрі знайшли у нашому місті не лише прихисток від ворожих куль та вибухів, але й щирих друзів. Нас гостинно зустріли директор ліцею Сергій Трофимук та вчителі Лариса Савчак, Ольга Сибіра, Галина Карпець, Алла Раш-Шиманська. Якраз останні і є тими ентузіастами, котрі дбають, аби їхні вихованці вивчали і знали минуле рідного краю. Для багатьох із нас такий рівень збереження етнографічних експонатів став приємною несподіванкою.
-Як кажуть, по крупинці збирали все те, що можна побачити у нашій світлиці, – розповіла керівник музею Лариса Савчак. – За більш як тридцять років кількість експонатів зросла з десятка до сотень. Пригадую, як хвилювалася, коли тодішній директор цього навчального закладу світлої пам’яті Володимир Гутчинський доручив мені – молодому на той час педагогу – бути відповідальною за цю ділянку роботи. Звернулася до учнів, їх батьків та громадськості, допомогли й колеги. Отож експонати ледве не щодня поповнювали наш невеличкий на той час музей. Кожну принесену річ старанно готували до огляду і визначали відповідне місце. І тепер у нас зберігаються справжні шедеври – ікони, вишиваний одяг, рушники, вироби гончарів та ткачів, колишні предмети побуту. В окремій кімнаті можна побачити макет старовинної печі, без якої не обходилася жодна оселя, колишнє дерев’яне ліжко, колиску немовлят… Тільки через сім років вдалося зареєструвати музей як етнографічний. А у 2008 році удостоїлись звання зразкового, чим дуже гордимося. Спільно дбаємо, аби не вивітрилась з пам’яті, а збереглась для нащадків і передавалась від покоління до покоління історія рідної України – землі смутку і краси, радості та болю.
Багато цікавого тут знайде кожен, переглянувши стенд «Прибужжя – наш рідний край», розміщені у фоє другого поверху ліцею. Педагоги разом з своїми вихованцями постійно бувають на екскурсіях місцями рідного краю, де є чимало цікавих пам’яток минувшини.
Приємним сюрпризом став виступ учасників творчого колективу Свято-Духівського собору міста під керівництвом Надії Левшун, яких запросила до ліцею вчитель історії Ольга Сибіра. Варто зазначити, що вона належить до числа тих, хто не лише залюблений у рідний край (народилася і виросла у селі Заставне), а й впродовж багатьох років вивчає і пропагує історію рідного краю, глибоко знає її і щедро ділиться набутими знаннями не лише з своїми учнями, а залюбки проводить цікаві екскурсії для всіх, хто хоче краще пізнати Волинь. Отож після колядок та щедрівок із задоволенням переглянули у записі свято села Заставне, яке проводили тут кільканадцять років тому. Особливо схвилювали виступи учасників художньої самодіяльності села, у виконанні яких звучали пісні на слова Євгена Шевчука і музику Бориса Фіськовича – самородків із сусіднього села Заболотці, а також пісня про рідне село, яке колись називалося Жджари, котру у співпраці створили Ярослав Гиць та Олександр Каліщук.
Унікальна колекція старожитностей, віншування та кількагодинне спілкування за гостинно накритим столом надовго залишили у серці кожного слухача університету вільного часу теплий спогад.
Валентина ПЕТРОЩУК
