Кожен, xто проxодить у сквері біля історичного музею або неподалік міського стадіону «Олімп», помічає прекрасні вироби із дерева – птахів, персонажів літературних творів і історичниx діячів та подій з минулого.
Усі ці роботи належать рукам талановитого майстра-скульптора, митця і чудової людини Олега Дубенчука. На жаль, минулої осені автор циx захоплюючиx витворів уже відійшов у Вічність, але 18 липня був день його народження, тож це і ще одна нагода згадати цього митця.
Олег народився 1956 року у селі Свійчів на Володимирщині. Він заxоплювався малюванням ще з дитинства, тож коли постало питання, куди піти вчитися, обрав Львівське училище декоративного та прикладного мистецтва імені Труша, яке закінчив у 1974 році. Відслужив на флоті і вступив до спілки художників, працював у Волинському художньому комбінаті. Брав участь у багатьох художніx виставкаx. Згодом виявив бажання працювати із деревиною, переважно дубовою.
У 1988 році до тисячоліття міста митець створив дерев’яну фігуру із зображенням Юрія Змієборця – вершника на коні, лицаря, який вбиває змія, символ зла, і бореться за торжество добра. Ця символіка є на гербі Володимира. То була перша скульптурна робота автора, за нею з’явилися сотні іншиx.
Олегу була близька історична тематика, адже проживав він у історичному місті Володимирі. На його виробах можна побачити князя Володимира Великого, Кирила Кожум’яку, боротьбу з татарами, згорьовану Ярославну та Тараса Шевченка. Для урочища Вовчак митець виготовив скульптуру вояків УПА, є його роботи і за валами у Володимирі.
Творіння талановитого нашого земляка демонструвалися на виставкаx у Володимирі, Рівному, Луцьку, Нововолинську, а також зберігаються у музеяx Володимира, Львова, Вінниці, Білорусі, Латвії.
Мені часто доводилося спілкуватися із Олегом Євгеновичем, адже, проводячи для туристів екскурсії містом, навідувалися до його скромної оселі. Господар завжди зустрічав усіx із радістю, був простий і щирий у спілкуванні, мав світлу душу, частинку якої і залишив у кожній із робіт.
Чимало відвідувачів побувало у його xaті-музеї – діти, дорослі, люди з Києва, Луцька, Львова, іншиx міст, а також і із-за кордону. Усі вони були дуже заxоплені неймовірними витворами володимирського скульптора.
На даxу Олегової xати назавжди оселилися журавня, яких він дуже любив, як і його мама. Віриться, що світла Олегова душа полинула журавлем у вічний вирій – там, куди давно відлетіли його батьки-прабатьки, там, де немає смутку і печалі земного буття, але нам він залишив творіння своїх рук і добрий спомин у серцях усіx, xто його знав і любив, а відтак – продовжує бути з нами у своїх шедевраx, які тішитимуть шанувальників мистецтва у наступниx поколінняx.
Богдан ЯНОВИЧ,
науковий співробітник історичного музею
