На головну Новини Відновлені поховання та ідея гугл-мапи Лодомирського кладовища

Відновлені поховання та ідея гугл-мапи Лодомирського кладовища

47

“Я вважаю, що імідж міста можна піднімати у різний спосіб», – каже депутат міськради, підприємець і просто небайдужий мешканець міста Костянтин Зінкевич. Цієї осені з його ініціативи на Ладомирському кладовищі відновили три старовинні надгробки. У поминальних заходах після завершення робіт взяли участь генеральний консул Республіки Польща у Луцьку Славомір Місяк, римо-католицький архієпископ та міський голова Ігор Пальонка, а кошти на їх виконання вдалося залучити з-за кордону. Ми розпитали у Костянтина Зінкевича як це було.

«Приходячи на старе кладовище, ми бачимо не лише прибрані могили, за якими доглядають нащадки, але й чимало занехаяних, напівзруйнованих, про які, вочевидь, нікому подбати. Виглядає це не дуже гарно, та й по-християнськи їх годилося б прибрати – часто це, до речі, роблять ті люди, які впорядковують сусідні поховання. Є старовинні надгробки, часто прикрашені скульптурами, фактично витворами мистецтва, які, на жаль, пошкоджені через вплив часу, негоди, падіння дерев тощо. Серед них добрі дві сотні могил мають польське походження, про що свідчать написи цією мовою. Тож у мене виникла ідея залучити польські кошти на їх відновлення, реставрацію і впорядкування», – ділиться Костянтин Зінкевич.

- реклама -

Лодомирське кладовище, на відміну від багатьох інших таких об’єктів, має свою сторінку у Вікіпедії. Його статус, переконаний Зінкевич, треба піднімати, а для цього трохи вкластися фінансово, щоб надати йому більшої цінності як пам’ятці історії. Чи реально це зробити за підтримки польських неурядових установ, поцікавився у генконсула Славоміра Місяці, той відповів ствердно. Тож Костянтин  озвучив ідею такого проекту Гжегожу Ролінгеру та Олександру Передрію, очільнику і заступнику  організації товариства польського мистецтва «Барви рубежів» («Barwy Kresowe»), вони відгукнулися схвально і почали шукати фінансування.

«Я й сам вже майже рік належу до цієї громадської організації й очолюю її володимир-волинський осередок», – пояснює Костянтин . – «Все, що стосується мистецтва і гуманітарної, культурної сфери, мені подобається, і я переконаний, що у цьому напрямку можна зробити щось корисне. “Барви рубежів” – це польська організація, але до неї входять не тільки поляки: зрештою, ніхто ж не знає напевне, який у кого відсоток української чи польської крові. Не так важливо з’ясовувати походження, як робити добрі справи. Ця організація щороку пише гранти і від польських неурядових організацій отримує кошти на проекти – концерти, виступи, освітні поїздки дітей, екскурсії, тобто велике розмаїття культурних заходів». 

За який час керівники організації підтвердили, що польська сторона підтримала ініціативу і готова виділити фінансування. Костянтин Зінкевич фактично займався всіма організаційними питанням на місці. Разом з отцем Лєшеком з костелу Іоакима та Анни оглянули кладовище і  визначили, з яких поховань слід почати (бо кошти обмежені і всього одразу не охопиш). Обрали три могили, які відновили. Біля однієї з них просто у траві лежала скульптура святого Яна, яка невідомо з якого пам’ятника сюди потрапила, то для неї вилили з бетону невеличкий постаментик і встановили її поряд, щоб не руйнувалася.

«Я не знаю, ким були ті люди, які там поховані, за національністю, віросповіданням, професією чи переконаннями, – зауважує Зінкевич. –  Для мене це не принципово. Суто з християнських міркувань вважаю, що потрібно всі могили відновити і впорядкувати. Але насамперед брали ті, які потребували серйозної роботи. Зокрема, хотіли показати, що навіть такі практично зруйновані поховання можна відновити. Я знайшов людей, які б могли такі роботи виконати, Тарас Ярмолюк привіз домкрати, щоб можна було підважити постаменти. Завдання стояло непросте, але виконали його, як на мій погляд, дуже добре».

Значущість таких ініціатив, як-от відновлення занедбаних поховань, могил, надгробків, добре усвідомлюють і закордонні партнери, і представники місцевої влади. Ще за місяць було домовлено як з генеральним консулом, так і з римо-католицьким архиєпископом та міським головою Володимира Ігорем Пальонкою про день і час проведення поминальної панахиди. «Тобто люди, які дійсно досить зайняті, виділили у своєму розкладі час для цього, – підкреслює Костянтин. –  Я, на жаль, не зміг бути присутнім, бо саме хворів. Але були і представники “Барв кресових”, і гості з Луцька, і прихильники таких ініціатив з Володимира».

Костянтин Зінкевич переконаний, що це не стане разовою акцією, адже польська сторона побачила, що в такій співпраці є потреба, сенс і цінність. Міська влада й депутати також розуміють, що про Лодомирський цвинтар треба дбати: зрізано більшість старих дерев, відновлено огорожу. Добре було б і відеонагляд на входах поставити, міркує депутат, бо випадки вандалізму, на жаль, трапляються.

«Маю задум дуже цікавого проекту, який хочеться втілити у перспективі, – зробити гугл-мапу самого Лодомирського кладовища, із зазначенням імен похованих на ньому людей, щоб їхні нащадки з будь-якого куточка світу могли знайти і побачити їхні могили, а згодом за можливості відвідати їх. Переконаний на сто відсотків, що це дасть ще один поштовх до розвитку туризму. У жовтні, якраз коли ми вели відновлювальні роботи, зустрів на Лодомирському кладовищі більше трьох десятків польськомовних чоловіків. Виявилося, що це поліцейські з усієї Польщі, які їздять Україною і на цвинтарях прибирають і відновлюють могили польських поліцейських. Один із них, пан Анжей із Варшави, розповів, що тут похований його дід. Ми з ними обмінялися контактами. І я так міркую, що якщо навіть без наших зусиль люди приїхали великим автобусом на це кладовище, то трохи вклавшись у  його окультурення і популяризацію, ми притягнемо у місто ще більше таких гостей», – каже Костянтин.

Співпраця щодо відновлення поховань – це не єдина ідея співпраці, яку предметно обговорював зі Славоміром Місяком Костянтин Зінкевич. Це, зокрема, відновлення дзвіниці перед костелом Іоакима та Анни, актуалізація і збереження такого цікавого об’єкту, як стіна капуцинів. «Я також цікавився, чи для консула й уряду Польщі цікава особистість художника Миколи Букатевича, який творив на пограниччі двох культур – польської та української. Він запевнив у своїй підтримці проектів, пов’язаних із постаттю цього митця. Я ще маю намір привести його в художню школу, бо там, дякуючи директорці, фактично облаштована кімната-музей Букатевича, хоча й поки що без офіційного статусу. А на найближчу сесію планую подати депутатський запит про присвоєння одній із вулиць Володимира імені Миколи Букатевича», – ділиться депутат.

Польські неурядові організації доволі охоче підтримують реалізацію цікавих гуманітарних проектів, зокрема тих, які реалізуються у прикордонних регіонах чи на перетинах культур.  «А мені хочеться, щоб кошти, які приходять в Україну, бодай частково вкладалися саме у наш Володимир», – підсумовує Костянтин.

Віталіна МАКАРИК.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

18 + пять =