Два десятки літ тому у Володимирі розформували 50-й полк, який займав чималу територію поблизу вулиці Устилузької та бувв знаменний своїми ратними подвигами.
Аби згадати армійські будні, вписані славними сторінками у біографію полку, зібралися військові пенсіонери, котрі у різні часи служили у 50-му мотострілецькому. До друзів-побратимів на зустріч, що відбулася у суботу в однім з міських кафе, приїхали колишні командир полку Леонід Томозов, заступники командирів Олександр Мухін та Василь Копко, а також офіцери та прапорщики, які пов’язали свою долю із цим з’єднанням.
Історія полку бере свій початок від закінчення Вітчизняної війни. Тоді у місті розташовувалось військове формування – 15-та Гвардійська Харьківсько-Пражська орденоносна стрілецька дивізія, до складу якої входили кілька полків, у тім числі й 50-й. У 1957 році з’єднання переформували у мотострілецьку дивізію, яка мала назву 51-ї гвардійсько-мотострілецька Харьківсько-Пражська, ордена Леніна, двічі Червоного прапора, орденів Суворова і Кутузова. Її витоки ще давніші, й беруть початок від 1939 року. Дивізія відома своїми подвигами у роки війни – у бойових діях під Сталінградом, у Курській битві, у визволенні від ворога Лівобережної та Правобережної України, у Львівсько-Сандомирській, Сандомирсько-Сілезській, Нижньо-Сілезській, Верхньо-Сілезській, Берлінській та Пражській наступальних операціях.
50-й Гвардійський Ченстоховський Червонопрапорний мотострілецький полк пройшов славний бойовий шлях у складі 15 мотострілецької дивізії та завершив війну в Чехословаччині. А за звільнення міста Ченстохов від фашистів нагороджений орденом Червоного Прапора та почесним найменуванням Ченстоховський. За мужність у боях дев’ятеро солдат і офіцерів полку удостоєні звання Герой Радянського Союзу. Серед них – гвардії старшина, снайпер Микола Ільїн, командир батальйону Михайло Колосов, заступник командира Анатолій Алексєєв, помічники командира взводу Василь Плесінов і Петро Таргунаков, командир взводу Едуард Потапов, командири стрілецької роти Іван Раков і Павло Самохін. Ще чотирьох офіцерів – Олексія Блохіна, Михайла Клімовського, Олександра Величка і Василя Залукаєва нагороджено орденами Слави ІІІ ступеня.
Після закінчення вітчизняної війни і до розформування в 1997 році, 50-й гвардійський мотострілецькій полк брав активну участь у громадському житті міста, у бойових навчаннях дивізії. Багато офіцерів, прапорщиків полку воювали в Афганістані, були з миротворчими місіями у Лівані й Кувейті, ліквідовували наслідки чорнобильської катастрофи.
У різні часи командували полком полковники – Миколай Шпанко, нині – генерал-майор, доцент, кандидат історичних наук, Олександр Чаповський також має генеральські погони, дослужився до командуючого Національної Гвардії України. Тодішній начальник штабу полку Сергій Попко має звання генерал-полковника і дослужився до командуючого сухопутними військами України. Полковник Олег Чумак був останнім командиром полку і у грудні 1997 року підписав акт про його розформування. Опісля на базі цієї військової частини створено 50-й окремий танковий батальйон.
У дружньому колі згадували військові своїх побратимів, і, як годиться, другу чарку підняли за тих, хто відійшов у Засвіти. Доповнили спогади відеофільмом, де нинішні ветерани побачили себе ще юними – на заняттях і на відпочинку. Тут линули пісні про військову службу, і як підсумок – спільне фото на згадку.
Сергій АЗАНОВ,
підполковник запасу, ветеран полку.
