Новини

Віктор Олійник: Людям потрібні не обіцянки, а конкретні справи

Архів
12 переглядів

Володимирчанин Віктор Олійник – один із небагатьох наших земляків, народний депутат, який працював в українському парламенті шостого скликання. Напередодні 24-ї річниці ухвалення Конституції незалежної  України Віктор Степанович поділився думками про зміни, що тривають у державі, озвучив свою точку зору на реформи влади та місцеві проблеми:

– Після ухвалення Основного Закону незалежної України 28 червня 1996 року  розпочався новий відлік часу для нашої держави. За цей період нам довелося пройти крізь важкі випробування, які тривають і досі. До збройного протистояння на Сході додалися пандемія коронавірусу й економічна криза.

Наша Конституція гарантує громадянам права і свободи – на освіту, охорону здоров’я, житло, гідну зарплату, відпочинок, але щоб люди сповна скористалися ними, потрібна сильна економіка. Вона ж нині не забезпечує тих європейських стандартів, до яких завжди прагнули українці. Власне, так було і тоді, коли я виконував повноваження народного депутата. Тому впродовж п’яти років роботи в українському парламенті завжди відстоював законодавчо закріплені у нашій Конституції права тих, хто належав до найбільш вразливих категорій, зокрема чорнобильців, дітей війни, багатодітних та малозабезпечених родин, сиріт. Для цього подав майже  двадцять законопроєктів та сотні правок до законів, озвучив близько шістдесяти депутатських запитів президенту, уряду та керівникам міністерств і відомств, генпрокурору, органам місцевої влади.  Переконаний: якщо влада взяла на себе конституційні зобов’язання перед громадянами, вона повинна виконувати їх сповна.

– Але її дії та реформи влади далеко не завжди відповідають очікуванням громадян. Чому?

– Це дійсно так. Бо, з одного боку, перед кожними виборами люди покладають великі надії на тих, кому довіряють керувати країною, містом чи сільською громадою, а з іншого – нова владна команда не завжди формується з досвідчених професійних фахівців, які, до того ж, ще й не прислухаються до думки громад. Як приклад – черговий етап реформи місцевого самоврядування. Він зачіпає інтереси кожного з нас, стосується кожної громади міста чи села.

Саме тому спротив людей викликав оновлений перспективний план формування сільських територій, у якому одним розчерком пера якийсь міністерський чиновник вирішив ліквідувати більш як сотню нових громад, що пройшли демократичний шлях добровільного об’єднання. Серед них і Зарічанська Володимир-Волинського та Гута-Боровенська ОТГ Камінь-Каширського районів, представники яких протестували проти такого рішення під стінами Кабміну разом із жителями тих громад, яким загрожує ліквідація.  А нещодавно і маневичани перекривали трасу Київ – Ягодин, відстоюючи право на існування свого району, який хочуть розділити на майбутній карті області. Вважаю, якщо влада не чує людей, то вона швидко піде в небуття, як це сталося із президентом-втікачем Януковичем та його «ординцями».

За роки незалежності українці не раз доводили, що здатні захистити себе, свій вибір і рідну державу. Протести, до яких вдаються люди, – це серйозні сигнали для влади, яка, очевидно, боїться посилення місцевого самоврядування, що є не тільки головним інструментом демократії, а й, як свідчить європейський досвід, забезпечує успішний розвиток територій за умови фінансової самостійності, достатньої ресурсної бази для вдосконалення соціальних, освітніх, культурних, медичних послуг та поліпшення інфраструктури сільських населених пунктів. Щоб у глибинці життя ставало кращим, комфортнішим, заможнішим, людям потрібні не обіцянки, а конкретні справи.

– Власне, про конкретні справи. У соціальні мережі поширюється інформація про те, що ви часто долучаєтесь до доброчинних справ у нашому місті на районі. Що спонукає вас до цього?

– Володимир-Волинський – моє рідне місто. Тут живе моя сім’я, друзі, однодумці, разом із якими переймаюся проблемами земляків. Як народний депутат долучався до таких важливих проєктів, як завершення газифікації окремих населених пунктів району, придбання шкільних меблів для навчальних закладів, ремонт доріг, добудова міського спорткомплексу, забезпечення сучасним обладнанням закладів охорони здоров’я.

Разом із командою місцевої «Батьківщини» впродовж багатьох років підтримуємо чорнобильців, самотніх людей похилого віку, дітей з соціально вразливих родин, допомагаємо поліпшувати умови для хворих у міської лікарні, заохочуємо юних спортсменів і талановитих дітей до нових здобутків. Активно сприяю патріотично-розважальній акції «Артканікули», яка в нашому місті вже традиційна. За п’ять сезонів для сотень школярів вона стала улюбленим майданчиком для ігор під відкритим небом, а для дорослих – мобільною громадською приймальною депутатів-«батьківщинівців». Словом, робимо все, що у наших силах і можливостях.

– Як ви ставитеся до пропозиції змінити назву Володимира-Волинського?

– Як історик за фахом вітаю намір повернути княжому місту його первісне ім’я. Адже теперішня його назва з’явилася наприкінці XVIII століття, коли місто опинилося в складі Російської імперії. Відновити споконвічне ім’я Володимира – значить встановити історичну справедливість, і як його громадянин та патріот сприятиму цьому, як тільки зможу.

Мені довелося побувати у багатьох містах, спілкувати з мерами, обговорювати з ними проблеми комунальної інфраструктури і перспективи розбудови. Переконався: наш Володимир – одне з найкращих міст України. Він має потужний ресурс для того, щоб поліпшити життя пересічних містян, зробити його заможнішим, комфортнішим і безпечнішим.

– Що б побажали землякам з нагоди одного з головних державних свят?

– Нині, як ніколи, доречно звучить фраза відомого волинянина, історика, політика, дипломата В’ячеслава Липинського «Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо». Отож, бажаю своїм землякам поваги один до одного, любові до рідного краю й нашої батьківщини – України,віри у те, що у нас вистачить сил збудувати сильну і заможну державу. А найголовніше – усім нам здоров’я в ці непрості часи.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up