Новини

Володимир у спогадах Юзефа Чеховіча

Архів
10 переглядів

Позаминулого року у Володимирі-Волинському на пленері художників «Колорит» побувала художниця з Любліна Малгожата Скалбанія. Жінка сказала: « Я приїхала до Володимира, щоб побачити місто, у якому колись жив видатний польський поет Юзеф Чеховіч!»

Юзеф Чеховіч – один з найвидатніших польських поетів 20 століття, який декілька важливих для своєї творчості років провів на Волині, зокрема у Володимирі-Волинському і у селі Верба. Він народився 15 березня 1903 року в Любліні і місту свої молодості присвятив багато віршів, зокрема « Поему про Люблін». У 2003 році до 100-річчя поета у Любліні святкували його ювілей. В урочистостях брала участь племінниця і хрещена донька поета Олена Паньків, яка мешкає у Львові.
Становлення Чеховіча як поета відбулося саме на Волині і доказ того – його волинські вірші. Їх є декілька, вони ніколи не були опубліковані, належать до перших віршів автора. Юзеф активний учасник літературного життя Любліна, редактор кільканадцяти часописів (переважно літературних та дитячих), а також працівник Польського радіо, для якого писав радіопостановки. У родині Малґожати (Сулек) і Павла Чеховичів він був четвертою дитиною. А мешкали вони тоді у напівпідвалі на вулиці Капуцинській, 3 (позаду готелю «Victoria», знищеного під час Другої світової війни ). Це було службове житло батька, який працював на невисокій посаді у банку. В 1912 році батько помер, а на звільнене ним робоче місце пішла працювати мати.

У 1913 році Чехович почав навчання в одинадцятирічній російськомовній школі. Завдяки зусиллям матері та інших дітей з родини вже тоді умів читати та писати польською мовою. Коли за два роки Люблін зайняли австро-угорські війська (1915 рік), перевівся до новоствореної першої загальної польської школи, яку закінчив з відзнакою у 1917 році. Потім почав навчання у чотирирічній учительській семінарії.

У 1920 році поет пішов добровольцем на польсько-радянську війну. За три місяці, під кінець жовтня, повернувся до школи, яку закінчив у 1921-го. Згодом здобував освіту на Вищих учительських курсах у Любліні та в Інституті спеціальної педагогіки у Варшаві. Після цього вчителював у селі Слобідка Віленського воєводства, до 1932 року працюючи в школах Володимира-Волинського та Любліна. У 1927 році вийшла друком перша збірка віршів поета «Камінь», яку високо оцінили критики. У 1930 році Чеховіч отримав стипендію на виїзд до Франції.

Після повернення до Любліна Юзеф став редактором літературного додатку до газети «Ziemialubelska». У січні 1932 року почав видавати власну щоденну газету «Kurier Lubelski», якої вийшло 129 номерів. Опісля завдяки його зусиллям почав виходити «Dziennik Lubelski», світ побачили лише дев’ять його номерів.

Юзеф Чеховіч перекладав польською мовою твори українських письменників і поетів Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського, Павла Тичини, Богдана Лепкого, Олега Ольжича, Миколи Бажана, Леоніда Мосендза та інших. Також здійснював переклади з англійської, французької, чеської, російської, болгарської мов.

На Волині Юзеф Чеховіч вчителював, закінчив 1922 року Вищі вчительські курси у Любліні. Поет дуже тонко відчував потреби і очікування дітей – сам був великою дитиною – довірливий, щирий, відкритий – таким його запам’ятали сучасники. У 1923 році поет вчителював у однокласній школі у Мар’янівці, поблизу села Верба на Володимирщині, у 1923-1925 роках – у семирічних школах № 1 і № 3 у Володимирі-Волинському. Звідти було ближче діставатися до люблінських родини і друзів і брати участь у засіданні літературної групи «Рефлектор», друкуватися у журналах «Нове життя» і «Огляді Люблінсько- прикордонному». Чотири роки перебування на Волині (1920-1925) – це час його творчого самоствердження, захоплення мальовничими пейзажами, вивчення прикордонної української і польської культури, мови, звичаїв, релігії. Цей творчий чоловік був здібним педагогом, журналістом і фотографом.

Чимало творів поета сповнені молодечого натхнення, любові до життя і віри у краще майбутнє. У листі до свого товариша Вацлава Гралівського у липні 1924 року поет з приємністю згадує Володимир: «Залишуся тут на декілька тижнів. Мені дуже добре і спокійно у Володимирі. Їм – коли хочу, встаю – коли хочу. Те, що білизна не нова і вечеря інколи скромна – то дурниці! Але погода така блакитна, така вічна!» Володимиру-Волинському Юзеф Чеховіч присвятив вірш «Зітхання»:
Під перламутровим степом неба,
Коли ніч травнева
Велика церква пливе серед дерев,
Зірки зупинилися у ровах
Потяги десь за станцією
Позіхають довго
Подих вітру це приніс і запах акації
Чути над річкою,
Над Лугою.

У вересні 1939 року, як розпочалася фашистська окупація Польщі, Чеховіч разом з іншими співробітниками Польського радіо переїздить з Варшави до Любліна. Одного дня дорогою до перукарні і загинув від бомби під час нацистського авіанападу. У Любліні на місці загибелі поета, який прожив лише 36 років, поставлено пам’ятник.

Ця історія підтверджує, що українці і поляки мають багато спільного, більше того, що об’єднує, ніж того, що роз’єднує.

Богдан ЯНОВИЧ,
науковий співробітник
історичного музею.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up