Новини

Володимирщина оплакує загиблих захисників

Архів
6 переглядів

Трагічні звістки про загибель наших мужніх захисників щотижня прилітають у громади району. Долаючи ворога, наші земляки борються до останнього подиху й віддають за свободу країни найцінніше – свої життя. Цього тижня в останню дорогу провели двох Героїв.Запам’ятаймо їхні імена!

Олександр Винокуров

(м. Суми / м. Володимир)

Майже три десятки років Олександр Винокуров віддав службі у ЗСУ. За велінням серця обрав своєю професію захист Батьківщини й до останнього виконував свій високий обов’язок. Цього року військовий планував піти на заслужений відпочинок, мріяв більше часу проводити з рідними людьми – дружиною та двома донечками, з якими останні вісім років після російського вторгнення на нашу Батьківщину бачився лише у період ротацій, а ще хотів разом із дружиною повернутися на рідну Сумщину, придбати там власний  будинок, та усі плани зруйнувала війна…

16 вересня майор Олександр Винокуров загинув, підірвавшись на міні у Шевченківському районі на Харківщині.

«Він був надзвичайно доброю людиною, ніколи ні в чому не відмовляв і завжди дотримувавсвого слова», – розповідає дружина полеглого бійця пані Яна. У 1999 році вона разом із чоловіком переїхала з Сум до Володимира, куди Олександра відправили служити після закінчення інституту артилерії.

У рідне місто дружини Суми 44-річний заступник командира самохідного артилерійського дивізіону з озброєння бригадної артилерійської групи повернувся уже на щиті. В останню дорогу Героя провели рідні люди, друзі, побратими, у пам’яті яких він залишиться назавжди.

Артур Омельчук

(с. Підгайці Зимнівська ОТГ)

Знову болюча втрата ятрить серце жителів Зимнівської громади. У понеділок надійшла трагічна звістка про загибель мешканця села Підгайці Артура Омельчука, який разом із побратимами відчайдушно долав ворогів, що зазіхнули на свободу й незалежність нашої України. 

Старший механік-водій-гранатометник взводу зенітно ракетної батареї зенітного ракето-артилерійського дивізіону загинув під час виконання бойового завдання. Його життя обірвалося у результаті ворожого обстрілу у зоні бойових дій.

Втратила відважного та хороброго воїна наша Україна. Втратила близьку й дорогу людину його родина. У полеглого Героя залишилася мама, дружина, донька, дідусь та бабуся. Пам’ять про доброго сім’янина, щирого друга, надійного побратимазавжди житиме у серцях його рідних, земляків, друзів,товаришів по службі та всіх, хто знав Артура. Йому назавжди 30 років.

Дмитро Будневський

(м. Харків / м. Володимир)

У день пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії жителі Володимирщини навколішки проводжали в останню дорогу загиблого на війні Героя, що був родом з Харківщини. Попрощатися з ним зібралася згорьована родина, друзі, побратими, віддати останню шану полеглому захиснику України та розділити біль утрати з його рідними й близькими прийшло чимало містян.

Молодшому лейтенанту Дмитру Будневському було 38 років.

Коли ворог нещадно став сунутися на його рідну Харківщину, Дмитро змушений був вивезти родину до більш безпечного Львова, звідки пішов на фронт, служив у лавах нашої місцевої бригади. Відчайдушно боровся з окупантами й до останнього захищав свій рідний край та незалежність і волю нашої України. Загинув воїн на малій батьківщині. У нього залишилася дружина та двоє неповнолітніх дітей – 11-тирічний син та 5-тирічна дочка.

За бажанням дружини та рідних, які проживають у Володимирі, Героя поховали на Федорівському кладовищі.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up