На головну Новини Волонтери-«Мурашки»

Волонтери-«Мурашки»

86

Під час однієї повітряної тривоги я потрапила у сховище в Центрі культурних послуг (колись РБК) разом з директоркою ТІЦу Іриною Ковальчук, яка з початку війни волонтерить в координаційному центрі. «Ходи, познайомлю тебе з нашими «мурашками», – запросила вона. У просторому підвалі, поруч з перехожими, які знайшли прихисток у сховку, розташувалася компанія молоді. Хлопці і дівчата стежили за порядком у приміщенні, весело перемовлялися, відпочивали на матрацах. Усі вони – волонтери, які ледь не цілодобово чергують в координаційному центрі, виконуючи найрізноманітнішу роботу.

«Ми називаємо їх «мурашками», бо вони постійно в роботі, – пояснює Ірина. – Тут зібрався цілий колектив підлітків, які волонтерять на рівні з дорослими. Роман, Іра, Ігор, Максим, ще одна Іра, Віка, Софія, Коля й Кирило приходять фактично щодня і беруться за будь-які доручення».

- реклама -

«Мурашки» опікуються переселенцями, проводять творчі заняття для діток, які разом з батьками приїхали до міста, втікаючи від обстрілів, сортують гуманітарну допомогу, розвантажують машини з коробками, наводять порядок і дбають про безліч інших дрібних і важливих справ. А коли звучать сигнали повітряної тривоги, збираються у підвалі і частенько співають пісень під гітару, допомагаючи підбадьорити тих, хто поряд.

«У нас склалася гарна дружня компанія, – розповідає одна з Ір, студентка з синім волоссям. –  Гуртом якось легше переживати повітряні тривоги. Так набагато спокійніше, ніж коли сидиш вдома сам у коридорі чи в підвалі. А решту часу працюємо, де тільки можемо. Більшість із нас – студенти, є декілька старшокласників. Усі ми прагнемо бути корисними».

Батьки «мурашок» тепер рідко бачаться зі своїми синами й доньками, скучають, але й підтримують їхні волонтерські поривання, бо розуміють, що діти займаються важливими справами. А дечиї батьки теж ледь не цілодобово працюють у координаційному центрі.

«Навіщо це вам?» – питаю підлітків. «Щоб коли Україна переможе, ми знали, що зробили для цього все, що могли», – відповідають вони.

Віталіна МАКАРИК.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

два × 2 =