Військовослужбовці нашої бригади зустрілися й одружилися на передовій Гірко молодим!
– Коли йшов служити, навіть не підозрював, що війна так круто поверне мою долю. Але в перший же день, коли побачив Надю, одразу зрозумів – моя!
– Він дуже класно читав реп, я одразу звернула на це увагу, і в перший же день знайомства попросив мій номер телефону. А згодом як справжній чоловік довів, що я – його, а він – мій!
Так п’ять місяців тому починалася історія їхнього кохання, а сьогодні в Івана та Надії – вихідній. Змінивши військову форму на синю й жовту вишиванки, вони… побралися неподалік передових позицій! Серед гостей – найближчі друзі, в якості подарунків – квіти у синьо-жовтих кольорах, очі Івана й Наді іскряться щастям, як шампанське, а побратими не нахвалять молодих…
Попереду в Надії та Івана ціле життя, відпустка і гучне весілля – вже вдома, з батьками й рідними, і величезні плани на життя, бо нареченій лише 20, а нареченому – 26, і їхньому коханню, здається, все під силу!
– Відколи ми разом, життя стало іншим, його для мене змінила Надя, бо таких, як вона, більше не існує, – захоплено розповідає наречений, командир одного з підрозділів. – У ній є все – краса, жіночність, сила, вміння підтримати в потрібну мить… і гарно готувати (Надія – кухар)І головне – вона моя! Тепер назавжди!
– Не знаю, як жила до зустрічі з Іваном. Тепер розумію – яке воно, щастя! – ділиться найсокровеннішим наречена. – Власне, одружитись тут запропонував Іван, бо в мене контракт закінчується швидше, ніж у нього, і він, мабуть, боявся, що я втечу… Та хіба тікають від своєї долі? Наші батьки вже з нетерпінням чекають на знайомство з зятем та невісткою й готуються до нашого весілля. Моя мама, приміром, не дочекається, коли нарешті привезу їй зятя…
Церемонія одруження недовга – слова «згоден» і «згодна» на запитання реєстратора шлюбу молодята випалюють майже одночасно. Схвильовані та щасливі вони приймають вітання, а ми з Вікторія Ковальова та PetrKovalev, (повірте, не до кожного на весілля 5 канал приїжджає) втираємо сльози розчулення і наказуємо не забути сказати мамам і татам, аби дивились вечірні новини на 5-му…
І що додати? Попри війну, життя та молодість беруть своє й закручують сюжети, яким позаздрить Голівуд, де фронт, бажання бути разом та щохвилинна небезпека зливаються в одне, і народжується щось неймовірне, вічне і прекрасне, дароване долею й Богом! Тож гірко, молодята!
Матеріали до чергового випуску «Волинського щита» у нашій газеті надані прес-службою 14-ї окремої механізованої бригади.
