27-річний Андрій родом із Волині. За професією інженер. Після початку повномасштабного вторгнення разом із дружиною повернувся в Україну з-за кордону, де перебував тривалий час. Одразу почали займатися волонтерством: організовували й закривали збори на нагальні потреби воїнів, допомагали вивозити поранених у шпиталі.
Мобілізувався до війська за власним бажанням і, не замислюючись, обрав військову спеціальність – пілот FPV-дрону. Літати навчився за три дні в безпосередній близькості до лінії зіткнення в Харківській області.
– Як тільки приїхав у підрозділ, командир одразу запитав у мене, ким я хочу бути. Тобто новоприбулим давали можливість вибрати професію, а не розподіляли на власний розсуд.
Починав на компʼютерному симуляторі, а потім, з допомогою побратимів, освоїв органи керування і всілякі «летальні фокуси». Перший бойовий досвід – відпрацювання дроном по бліндажу. Далі, каже Андрій, було цікавіше.
– Нам дали орієнтування на противника, який заліг в сінокосі. Їх спочатку було складно розгледіти, але я кілька разів пролетів у них над головами й освоївся. Згодом – визначився із ціллю і влетів. А далі пішло і поїхало! Різні цілі по-різному вражаються, до кожної свій підхід-підльот, так би мовити…
Воїн каже, що кожен виліт особливий своєю креативністю та творчістю: як ліпше підлетіли, з якого боку…
У подружжя є девʼятимісячний син. Андрій не бачить, як він росте, здебільшого лише на фото, які надсилає дружина, або під час відеодзвінків. Перше слово, перший зуб, крихітні досягнення – все це відбувається, поки Андрій на війні. Однак кожен такий момент додає воїну мотивації, незважаючи на тисячу кілометрів відстані між ними.
Надовго запамʼятав свою першу ціль і побратим Андрія з таким же іменем. І хоча за віком він старший (45 років) зміг швидко опанувати сучасні технології та навички управління дроном. У цивільному житті працював у будівельній сфері й мешкав на Волині разом із сімʼєю. До війська долучився, будучи батьком трьох неповнолітніх дітей. Добровільно відмовився від цивільного життя, щоб допомагати хлопцям з «мінусуванням» ворогів.
– Був під враженнями, коли знищив свою першу ціль. Добу картинка трималася в мене в голові. Вважаю, що вони не мають ходити по нашій землі!
Одна з крайніх «жертв» захисників – МТЛБ, котру спершу сплутали із «солнцепьоком»
– Ех, спочатку думали, що вразили «солнцепьок». Радощів були повні штани, а потім за горінням зрозуміли, що помилилися. Насправді ж це була МТЛБ із незвичним тентуванням, – сміються побратими.
FPV-шнику потрібно щоразу вдосконалювати свої льотні навички, кажуть пілоти.
– Якщо займатися FPV, цим потрібно «горіти». Треба без упину тренувати навички польоту, вміння «заходу» на цілі. Максимально розвиватися, удосконалюватися і розвиватися.
Матеріали до чергового випуску “Волинського щита” надані відділенням комунікації 14-ї ОМБр ім. князя Романа Великого.
