На головну Новини Ворожа куля спинила серце ще одного бійця

Ворожа куля спинила серце ще одного бійця

157

   Одразу дві болючі втрати за минулий тиждень у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого – від кулі ворожого снайпера загинули військовослужбовці Юрій Хомік з Володимира-Волинського та Артем Соколов з Київщини. В останню путь у рідному місті 56-річного солдата Юрія Хоміка проводжали цього понеділка, який було оголошено Днем жалоби.     

Близько полудня від будинку, що на вулиці Зимнівській, загиблого Героя повезли на центральну площу міста, де труну зустрічали, ставши навколішки, сотні містян. Аби віддати останню шану земляку, що загинув, захищаючи Україну, на дорогу, якою рухався похоронний кортеж, виходили цілі трудові колективи.
Солдат Юрій Хомік народився 1 листопада 1963 року в селі Зимне, проживав у нашому місті разом із старенькою матір’ю. Від дружини, з якою був розлучений, мав дочку. Служив у 14-й бригаді за контрактом з 20 листопада 2017 року стрільцем на БМП. Рік тому отримав контузію, але після лікування повернувся до війська.
56-річний солдат отримав вогнепальне поранення під час несення бойового чергування внаслідок ворожого обстрілу. Помер Юрій Хомік під час операції в лікувальному закладі міста Гірське Луганської області.
«Із тяжким серцем повідомляємо, що 14 листопада смертельне поранення внаслідок ворожого обстрілу отримав наш побратим, солдат Хомік Юрій Миколайович. Рука проросійської гнилої мерзоти забрала в рідних найдорожчу людину, у нас – побратима й друга, в Батьківщини – її сина й воїна. Спочивай спокійно, брате, ти вже відвоював своє, до останнього подиху захищаючи Україну. А нам – продовжувати те, що ти не завершив. Завжди пам’ятатимемо тебе, побратиме, і за твою смерть, будь певен, ворог поплатиться!» – такий допис опублікувала прес-служба 14-ї ОМБр на своїй сторінці у фейсбуці.
Сусіди та однокласники відгукуються про Юрія як про добру та чуйну людину, завжди готову прийти на допомогу, а бойові побратими як про справжнього патріота, людину та воїна з великої літери. Попри зрілий вік він нічим не поступався удвічі молодшим за себе військовослужбовцям, з якими разом виконував бойове завдання.
Однокласниця Ольга Боярина розповідає, що якось зустріла Юрія у магазині і, дізнавшись, що він служить в зоні проведення ООС, поцікавилась чому знову туди повертається ще й після контузії. На що Юрій відказав: «А хто ж тоді воюватиме?».
Відспівали Юрія Хоміка у храмі Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. А останній спочинок військовослужбовець знайшов на цвинтарі села Зимне, де похований його батько.
Висловлюємо щире співчуття рідним та близьким покійного. Пам’ять про його подвиг вічно житиме у наших серцях.
Тетяна ІЗОТОВА.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

7 − чотири =