На головну Новини Вовчак нагадав воєнне сьогодення

Вовчак нагадав воєнне сьогодення

163

Працівники державного лісомисливського господарства організували для переселенців поїздку до легендарного урочища Вовчак.

Люди, які знайшли прихисток від війни у княжому місті, залишивши домівки у столиці, Харкові, на Київщині, Донбасі познайомилися з частинкою історії  волинського краю, місцем, де у 1943-46 роках минулого століття базувалися  підрозділи Української Повстанської Армії.

- реклама -

Дізнавшись про цікавість переселенців до цієї сторінки історії нашої держави, організацію поїздки взяли на себе працівники лісомисливського господарства.    

Гості зі сходу, які минулого четверга завітали у славетне урочище  у свинаринському лісі, почули цікаву розповідь про історію визвольної боротьби місцевого населення проти гітлерівських та радянських окупантів із вуст директора комплексу Василя Мазурика. Він показав повстанську криївку, експозицію зі зразками зброї та бойовими прапорами, привезеними із сучасної війни з Росією, що почалася у 2014-му році. На території комплексу є стенди із портретами земляків, які полягли на цій війні, зокрема й жителя села Свійчева  старшого сержанта Михайла Ілляшука, котрий загинув у 2015 році  під Краматорськом. Тож вшанували  пам’ять героїв хвилиною мовчання.

Про те, що на цьому місці колись стояло село, нагадує цвинтар, власне його фрагмент, що залишився після того, як радянська влада зрівняла Вовчак  із землею. Пройшовшись бульдозером і розоравши територію, аби знищити усіляку пам’ять про невелике, на 34 хати, село, що стало осередком УПА.  Збереглося лише кілька поодиноких старих надгробків.

Переключитися від  печального до оптимістичного настрою посприяло знайомство із сільською хатиною 40-х років. Барвисті й майже невицвілі від сонця і часу вишиті й гаптовані свійчівськими майстринями рушники, гасова лампа, інші речі тодішнього домашнього вжитку, господарський реманент, навіть кінська збруя  –  все це звичне для українців різних регіонів і відрізняється лише окремими елементами. Тому більшість приїжджих почувалися тут, наче повернувшись до дідусевої чи бабусиної хати.

Приємною несподіванкою стало частування  повстанським кулішем.  До самого денця його поз’їдали навіть ті, хто признався, що взагалі не любить пшона. Рецептом приготування цієї смакоти поділилася волонтерка Ганна Фурман. Збадьорившись запашним цілющим чебрецевим чаєм, гості, а серед них були й діти, розпитували працівників лісгоспу про ягоди, гриби, що ростуть у нас, тварин, які тут водяться. Робили світлини у повстанській криївці, на фоні старого дуба-велетня, молодих пухнастих ялин і тернових кущів.    

Наскільки  цікаво було на Вовчаку східнякам?  Надзвичайно, відповідають гості. Адже якщо й діди-прадіди теперішніх киян і слобожанців добре знали  про героїв Холодного Яру, а степовиків-донеччани – про їхнього земляка  Нестора Махна, то нащадкам про це вони не розповідали. Затаївши  спогади у найглибших закапелках пам’яті, аби вберегти сім’ї  від жорстокої радянської кедебешної служби, що за  необережне слово чіпляла людині тавро «ворога народу» й відправляла у сибірські концтабори. Тож природно, що про історію зародження  УПА на Волині й Галичині екскурсантам було відомо ще менше.

Ось як відповіли на запитання, що їх найбільше вразило наші гості.

   Ірина Павлуцька, директорка туристичної агенції «Бригантина», Володимир Набока, шахтар, пенсіонер,  м. Покровськ:

– Аналогія тодішніх подій із сьогоденням, з героїчним минулим волинян, які у часи лихоліть захищали рідну землю ціною свого життя. Як і тоді, знову на нашу землю прийшли загарбники, гинуть люди, цілі міста й села. Вороги паплюжать і безжально знищують пам’ятки нашої культури – російські фашисти стирають з лиця землі недавно відбудований Маріуполь, бомбардують Харків, Одесу, розбомбили Гуляйполе, замінували історико-археологічний заповідник «Кам’яна могила” під Мелітополем, захопили Асканію-Нову, унікальне рожеве Лемурійське озеро…  Серце обливається кров’ю.

Вразили захоплені своєю справою люди – Василь Мазурик та його побратими, працівники лісомисливського господарства, котрі плекають чарівний волинський ліс і готові годинами розповідати про нього. Цей ліс зачарував весняною свіжістю молодого листя, галявинами  ніжних білих  анемон, юною зеленню пухнастих ялин.  

Майя Нагорняк, кандидатка філологічних наук, доцентка інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка:

– Вовчак недарма називають Волинською Січчю. Місця, де народилася Українська Повстанська Армія, просякнуті духом свободи, величі, гордості за нашу Батьківщину, славну Україну. Як колись козаки на Запорозькій Січі виборювали незалежність рідного краю, так і повстанці Волинської Січі у 40-50 роках минулого століття плекали надії бачити Україну вільною і процвітаючою. Історія змушує нас повертатись до невивчених уроків минувшини – і тепер воюємо із підступним московитським ворогом за свої землі. Саме такі історичні паралелі проводила для себе під час мандрівки до Вовчака. Чимало чула про цю місцину, але не доводилось тут бути. Тому вважаю поїздку до славетних місць подарунком долі! Вражена обізнаністю нашого провідника Василя Мазурика, який розповів про історію створення УПА, її очільників тощо. Справжньою знахідкою для мене як для науковиці й радійниці стала розповідь пана Мазурика про те, що на території Вовчака діяла … радіостанція! Тієї ж миті у мене народилася ідея дослідити це питання і підготувати наукову статтю.

Було цікаво ознайомитися із сільським побутом Вовчака, завітавши до простої хати селян. Дерев’яні скрині для зберігання одягу, взуття, люлька під сволоком, подушечка для немовляти із вишитими лелеками, рація, підкови… Тут кожна річ дихає історією…

А чого вартий смачнющий куліш, яким  нас пригощали! Сердечно дякую очільникам Володимирського лісового господарства за організацію такого корисного й пізнавального заходу!

Наталія Левченко, вихователька, м. Бровари:

-Чудова поїздка, маса змістовної інформації. Для нас ті історичні події – це усе нове, те, чого ніколи не чули й не знали.  Зворушила й особлива чуйність лісників і волонтерів, які так щиро поділилися з нами частинкою власної  любові до рідного краю, до його історії, до людей, які тут жили й боролися за право жити, де народилися, за майбутнє нащадків, держави. Уже розповіла  про цю екскурсію знайомим, багато хто взагалі не знав таких значимих фактів з історії.  

Звичайно, про місце розташування однієї з перших повстанських баз  УПА на  території колишнього села Вовчак можна прочитати й у Вікіпедії. Та самому доторкнутися цієї сторінки історії національно-визвольної боротьби українського народу, відчути повстанський дух, можна лише побувавши в  “Історико-культурному комплексі “Вовчак – Волинська Січ”. 

   Ірина НАДЮКОВА.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

шість − один =