На головну живи активно Вроцлав: місто гномів, костьолів, мостів

Вроцлав: місто гномів, костьолів, мостів

66

Тут Ринкову площу оточують кольорові “пряничні” будиночки, променади ведуть через десятки мостів до численних міні-островів, рвуться в небо високі шпилі костьолів, а в потаємних закутках ховаються сотні гномів. Це – Вроцлав, четверте за величиною місто Польщі, в якому ми з колежанкою Іриною Поляковою і дітьми мали нагоду провести насичений і цікавий вікенд. Враженнями від нього залюбки ділимося з читачами.

Полетіти на вихідні до Вроцлава – це приємність, яка може бути по кишені кожному, якщо вчасно “вполювати” квитки. Завдяки акції, оголошеній лоукостерною авіакомпанією “WizzAir” мені вдалося придбати їх… за ціною у 89 гривень! Пощастило і з тим, щоб знайти бюджетне житло, ще й неабиде, а в самому серці Вроцлава – на площі Ринок. Тож на три доби ми стали мешканцями кольорових будиночків, що є однією з впізнаваних візитівок міста. Утім, не такою відомою, як вроцлавські гноми.

- реклама -

Полювання на красналів

Найпопулярніша серед туристів атракція у Вроцлаві – пошуки гномів, або ж, як їх звуть місцеві, красналів (краснолюдків). Маленькі фігурки, жодна з яких не дублює інші і кожна з яких несе у собі певний символ чи меседж, розкидані по всьому місту: під стінами і на підвіконнях будинків, на лавках і старовинних ліхтарях, на спеціальних постаментах і в непримітних куточках. Усього їх налічується більше 800! Взявши в туристично-інформаційному центрі мапу з позначками місць розташування гномів або завантаживши спеціальний додаток на смартфон, можна влаштувати собі чи дітям кількаденний захопливий квест.

“Татусем” вроцлавських красналів є Папа Гном – найперший і найбільший, встановлений у 2001 році за проектом місцевого скульптора Олафа Бжескі. Згодом муніципалітет замовив в іншого митця, Томаша Мочека, фігури  ще п’ятьох гномів, які б вписалися у міський простір. Він не просто виготовив їх, а розташував так, аби створити відчуття, що гноми у Вроцлаві були завжди. І з тих пір вони й справді почали з’являтися на вулицях міста, ніби нарешті зважившись показатися людям. Їхня кількість зростає, як то кажуть, не по місяцях, а по днях.

До слова, не всі вроцлавські гноми з’явилися суто з ініціативи муніципалітету. Часто появу нових красналів спонсорує місцевий бізнес. Так біля готелю “Європейсього” гостей зустрічає Європейчик, до підвіконня антикварної крамниці добирається гном Антикварек, біля піцерії лежить, напхавши пузо, гном Гурман, біля пабу “Золотий пес” красналь цокається пивним кухлем із псом. Здається, саме місто, увійшовши в азарт, старається наповнитися цими крихітними, але надзвичайно цікавими туристичними атракціями.

А взагалі ж історія вроцлавських гномів тягнеться з часів Помаранчевої альтернативи – антирадянського руху, що зародився у соціалістичній Польщі у 1980-х. Краснолюдки у яскраво-помаранчевих ковпаках були символами цих протестних настроїв, їхні зображення з’являлися на стінах і на плакатах, вони ставали частиною багатолюдних демонстрацій. Виборовши свободу від радянської окупації для Польщі, гноми нарешті спокійно замешкали на вулицях рідного міста.

Від “Конспірації” до “ПРЛ”

Темі польської “Солідарності” та Помаранчевої  альтернативи присвячений один із найпопулярніших закладів міста – ресторан “Конспірація”. Його обожнюють як туристи, так і місцеві жителі, судячи з віку – активні учасники того-таки антирадянського руху. У старовинній кам’яниці при світлі свічок можна довго розглядати артефакти з “Помаранчевої альтернативи” 80-х – плакати, малюнки, написи, вирізки з журналів та газет, гасла. Додайте до цього страви польської кухні – бігос, пєроги, гуляш та багато іншого, велетенські порції та притомні ціни – і стає зрозуміло, чому вже за кілька хвилин після відкриття заклад наповнюється вщерть, а вечорами до нього вишиковуються черги. Сидячи у затишку «Конспірації», мимоволі наповнюєшся відчуттям, що перебуваєш серед «своїх» – навіть якщо люди за сусідніми столиками балакають різними мовами.

Цього не скажеш про інший заклад, в який ми потрапили зовсім випадково – клуб «PRL». Також «історичний» і «політизований», він перебуває на протилежному ідеологічному полюсі, адже відтворює естетику соціалістичної, ба навіть комуністичної Польщі. Червоні портьєри, цитати Леніна і картини в стилі соцреалізму створюють максимально дивне відчуття, надто ж у поєднанні з пір’яними боа і золотими масками. Кажуть, власники не ностальгують за радянським минулим, а іронізують з нього, однак перебувати в середовищі, просякнутому духом комунізму, було некомфотно – хоча й цікаво побачити, як по-різному поляки переосмислюють свою недавню історію.

Ясь та Малгося, ратуша і Тумський острів

А взагалі ж історія Вроцлава сягає корінням у глибоке середньовіччя. І хоч це місто добряче постраждало від воєн, які прокочувалися крізь нього, декілька унікальних середньовічних пам’яток тут побачити можна. Одна з них – одразу на площі Ринок: Ясь і Малгося. Так місцеві жителі назвали два будинки, з’єднаних аркою. Один вищий, другий нижчий, вони схожі на двох діточок, що стоять, взявшись за руки, і боязко озирають Ринкову площу. Збудовані у 15 столітті, вони стояли на межі давнього цвинтаря, а на арці, що поєднує їх, можна прочитати напис латиною «Смерть – це ворота життя».

Красива і велична стара ратуша будувалася упродовж трьох століть – з 13-го по 16-те. Це помітно і з її вигляду: якісь елементи додавалися, щось видозмінювалося. По центрі будівлі розташований старовинний астрономічний годинник, який, втім, нині не відлічує час.

Але якщо вам кортить зануритися у найстарішу (а заодно – і неймовірно мальовничу) частину Вроцлава, то не можна оминути Тумський острів, що лежить на річці Одрі, – забудований старовинними кам’яницями, між якими зміяться бруковані вулички та красуються акуратні клумби і сквери, оформлені у стилі класицизму. Упізнати острів можна, орієнтуючись на гострі шпилі собору Святого Івана Хрестителя, а потрапити на нього – пройшовши через вишуканий і романтичний міст.

Тумський острів – це своєрідний вроцлавський «Ватикан». Він здавна мав репутацію «міста в місті», адже знаходився виключно під юрисдикцією місцевого духовенства. Тут не діяли «світські» закони і правила. І зараз на Тумському острові, окрім храмів, містяться й апартаменти архієпископа Вроцлавської метрополії, і духовна семінарія, і Курія, і ряд інших адміністративних споруд, що знаходяться у владі місцевих католицьких ієрархів.

Слід Гітлера і щит Капітана Америки в бункері

Варто зауважити: Вроцлав не завжди був польським. У різні часи місто перебувало і під владою австрійців, і у складі Пруссії, і під німцями. Під час Другої світової війни воно називалось на німецький манер Бреслау і стало місцем розгортання драматичних подій.

Попередньо винищивши єврейське населення, за наказом Гітлера сюди евакуювали людей і промислові підприємства з інших міст. А в переломний момент війни, коли стало зрозуміло, що нацисти не переможуть, божевільний фюрер оголосив Вроцлав «фортецею» і примушував захищати його від сил союзників за будь-яку ціну.

Зрозуміло, Гітлер і сам провів немало часу в цьому місті, а на його мапі є ряд об’єктів, де лідер нацистів виголошував свої промови. Це, наприклад, грандіозна Зала століття площею 14 тисяч квадратних метрів, збудована у 1913 році, або балкончик Оперного театру. А під містом нацисти будували мережу бункерів.

В одному з них, який знаходиться у самісінькому центрі, під площею Сольною, нам вдалося побувати. Непримітними вузькими сходами ми потрапили у розгалужене підземне приміщення з десятками кімнаток. У деяких із них відтворені сцени перебування у бункері, а в інших можна побачити… щит Капітана Америки та листи з Гогвордсу!
Річ у тім, що в нацистському бункері облаштували незвичаний музей – Movie Gate, в якому зібраний реквізит із найвідоміших голлівудських та європейських фільмів.

Тут і продірявлений кулями однострій, в якому Бред Пітт знімався у «Безславних виродках», і силіконовий грим, яким на кожну зйомку вкривали Дженіфер Лоуренс, яка грала Містік у кінофраншизі «Люди Х», і голова гігантського павука Арагога із фільмів про Гаррі Поттера, і багато інших цікавинок. Те, що всі ці предмети справді знімалися в кіно, а не просто відтворені руками майстрів, підтверджують сертифікати автентичності, додані до кожного експоната. Більшість із них унікальні і безцінні, але деякі можна придбати – звісно, якщо ви великий фанат кіно і маєте багато грошей.

З висоти пташиного польоту

Одна з «фішок» Вроцлава – різноманіття оглядових майданчиків. Найстаріший із них знаходиться у соборі Івана Хрестителя на Тумському острові. Туди можна піднятися ліфтом, а на зворотньому шляху побачити несподівану цікавинку – колекцію африканських ритуальних масок, виставлену у залі в одній із веж храму.

Найромантичніший оглядовий майданчик  – на Мостику відьом, що поєднує високі вежі церкви святої Марії Магдалини. Найскладніший в сенсі підйому – на верхівці 86-метрової вежі церкви святої Єлизавети. Ну а наймодніший – на 42-му поверсі найвищого вроцлавсього хмарочоса SkyTower. Із кожного з них відкривається приголомшливий краєвид, а в ясну погоду  можна навіть побачити Карпатські гори.

Старовина і стиль

Мене вразило у Вроцлаві винятково гармонійне поєднання старовинних, середньовічних і найсучасніших, «зібраних» зі скла й металу будівель. Ось тут у дзеркальних вікнах торгового центру відбивається вежа з червоного каменю, а ось тендітна біла церквиця вирізняється на тлі чорного офіс-центру. Таке сусідство не видається ні дивним, ані недоречним, усі елементи міського простору поєднуються дуже круто, красиво і стильно. Біля музею архітектури скляний інформаційний центр обрамлений різьбленою з каменю аркою, яка, судячи з вигляду, розміняла не одне століття, а між сучасними лавками та ліхтарями примостилися кам’яні горгульї.

Здається, Вроцлав можна вивчати, як посібник із сучасної урбаністики, навчатися в ньому, як використати потенціал старовинного міста на повну і водночас вдихнути у нього дух новітньої епохи.

Українці у Вро’

Окрім відчуття урбан-стилю, Вроцлав може похвалитися тим, що здавна є одним з найбільших у Польщі осередків української діаспори. Зараз тут мешкає близько 100 тисяч українців, які ніжно називають це місто «Вро’»  і беруть активну участь у його житті. Тож не дивно, що й квиткові автомати для проїзду в громадському транспорті мають меню українською мовою, та й у закладах громадського харчування на автоматичних касах обслуговування також часто можна вибрати українську.

Звісно, вроцлавські українці не лишаються осторонь подій, які відбуваються на батьківщині, і також гостро переживають через загрозу війни з Росією. Ми змогли переконатися у цьому, приєднавшись до акції #StandWithUkraine, яка відбулася в центрі міста минулої неділі. Звучали емоційні промови, народні пісні, національний Гімн і, звісно, незмінне «Слава Україні! Героям слава!». Ще кілька років тому це гасло викликало серед поляків неоднозначну реакцію. Але тепер його промовляли і ті польські посадовці, які прийшли, аби висловити підтримку Україні.

Можливо, саме тому, що тут так багато земляків, у Вроцлаві почуваєшся затишно і приємно – майже як удома.

Віталіна МАКАРИК.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

вісімнадцять − сім =