На головну живи активно Вище, швидше, краще: спортивні досягнення легкоатлетки і футболістки з «Центру освіти»

Вище, швидше, краще: спортивні досягнення легкоатлетки і футболістки з «Центру освіти»

13

Уже в наступному році в ліцеї «Центр освіти» Волинської обласної ради має з’явитися новий структурний підрозділ спортивного спрямування. Але і зараз заклад виховує спортсменів і спортсменок. Жіночі команди ФК «Ладомир» задають жару у Вищій та Першій футбольних лігах, не відстають від них і дівчата з ліги U-14. Жага перемог і досягнень запалює й інших учнів школи, які розвиваються у спорті, опановуючи все нові дисципліни. Тож у цьому випуску «Молодіжної тусовки» розповідаємо вам про двох яскравих спортсменок «Центру освіти».

Зі стрибків у висоту – у семиборство

- реклама -

Десятикласниця Анна Лозовицька має великий досвід змагань – від обласних турнірів до чемпіонатів України.  І всюди може похвалитися значними досягненнями. Ще донедавна відома як стрибунка у висоту, вона цього року взялася освоювати нові спортивні дисципліни, і то доволі успішно. Тож нещодавно на обласних змаганнях здобула кілька перших місць  – зі стрибків у висоту та в довжину, спринту і метання списа. Ці дисципліни належать до легкоатлетичного семиборства, яким тепер займається Аня.

Потяг до професійного спорту у дівчини з’явився, коли навчалася в молодших класах. Тоді на урок фізкультури до дітей завітав тренер з легкої атлетики і запросив у дитячу-юнацьку спортивну школу – спробувати себе у спорті. Аня була однією з тих дітей, які не просто прийшли подивитися, а й стали займатися серйозно. З 2018 року вона під керівництвом Михайла Захарченка відточувала майстерність стрибків у висоту, а зараз у тренера Віталія Петрука займається семиборством.

Чому вирішила змінити основну дисципліну? «Було цікаво спробувати щось нове», – пояснює Аня. – «А ще – хотілося розвиватися і в інших  напрямках, бо мене захоплюють різні види спорту». І справді, тренування спортсменів-семиборців різноманітні. Вони мають розвивати й задіювати усі групи м’язів, адже їм доводиться стрибати у висоту та довжину, біг на сто метрів з бар’єрами, штовхання ядра, біг на двісті метрів, метання списа і біг на 800 метрів. Змагання зазвичай розділяють на два дні. І на кожну дисципліну спортсмен має вміти швидко перемкнутися, зібрати себе і виступити якнайкраще.

Аніна найсильніша сторона – це, звісно, стрибки у висоту, якими дівчина займається не перший рік. Вона успішно виступила на “Володимирських висотках”, виборовши перемогу у своїй категорії. Там мала нагоду поспілкуватися і з чемпіонами України, зокрема з Вадимом Кравчуком – організатором змагань. У попередні роки в місто приїжджала і відома стрибунка Ірина Геращенко, за виступами якої Аня також з інтересом слідкувала. «Спортивні змагання передбачають сильну конкуренцію, бо кожен хоче перемогти, але при цьому спортсмени ставляться одне до одного з повагою», – ділиться спостереженнями дівчина. Вона й сама надихається виступами старших колег, зокрема однієї з зірок української олімпійської збірної Ярослави Могучіх, яка, як для свого віку, має великі здобутки.

Щоб досягнути таких висот, не обійтися без тренувань. Аня Лозовицька тренується шість днів на тиждень по три-чотири години щодня. Поставила собі за мету не пропускати заняття – не лише з принципу і бажання досягти успіху в спорті, але й тому, що отримує неймовірне задоволення від самого процесу. «Спорт для мене – це суцільний кайф і невід’ємна частинка моєї особистості», – каже дівчина.

Але поміж багатогодинними тренуваннями і шкільними уроками вона знаходить час і на творче хобі – фотографію. У портфоліо Ані – портретні і сімейні фотосесії, репортажі зі спортивних заходів та фестивалів, яскраві кадри мальовничої природи. Та найбільше любить знімати людей, бо такі фото сесії – це можливість ближче познайомитися, налагодити особистий контакт, навчитися знаходити індивідуальний підхід, щоб моделям було комфортно під час зйомки. Тоді кадри виходять якнайкращі.

Життєвий принцип десятикласниці Ані Лозовицької – такий же, як і в її улюбленому спорті, стрибках у висоту: ставити собі щоразу вищу планку і старатися її здолати. «Хочеться поліпшувати особисті рекорди, ставити нові цілі і розвиватися як людина. Кожне змагання чогось вчить: скажімо, дає розуміння того, що перемагати не завжди вдається. І тоді треба не опускати руки, а навпаки – працювати ще ретельніше, не здаватися, якщо не взяв планку після першої спроби, а долати її далі і далі», – ділиться міркуваннями спортсменка.

Найкраща бомбардирка команди-чемпіонки

Футбольний клуб «Ладомир» зібрав у різний час чи не всі чемпіонські титули жіночого футболу – як у вищій лізі і футзалі, так і серед юніорських команд. Чемпіонами України цього року стала й команда «Ладомир» U-14, яку тренують Олег Бортнік та Сергій Логінов. Не в останню чергу перемогу їй забезпечила вправна гра восьмикласниці Софії Коновалової, яка забила у фіналі вирішальний гол й отримала титул найкращої бомбардирки чемпіонату.

Софія родом з Ковеля. До Володимира приїхала вторік, щоб на професійному рівні грати у футбол. Для неї, тоді семикласниці, це були величезні зміни: бо ж чуже місто, гуртожитське життя, незнайомі люди. «Я була такою домашньою дитиною, маминою, донечкою, і спочатку боялася, перші дні часто плакала. Але мама запевнила, що силоміць навчатися у школі не змусить: якщо нестерпно хотітиму додому – зможу повернутися. І це мене трохи заспокоїло. А зараз, якщо чесно, у Ковель не дуже й хочеться їхати: у школі мені добре, тут я граю, вчу уроки, спілкуюся з друзями», – розповідає дівчина.

Футболом Софія займається з п’ятого класу, починала в Ковелі. І не шкодує, що проміняла рідне місто на «Ладомир», адже цього року стала найкращою бомбардиркою в категорії U-14 в Україні, забивши у фіналі вирішальний гол. Також дівчата з «Ладомиру» стали цього року чемпіонками з футзалу, і там Софія теж чудово  себе проявила.

«Футбол люблю, бо це командна гра. Якщо виграєш, то не сама, а разом. Ти працюєш не на себе, а на цілу команду, – пояснює Софія. – Але водночас це й величезна відповідальність. Іноді буває страшно зробити щось не так, підвести команду. Але частіше почуваюся щасливою від усвідомлення, що можу допомогти іншим і вивести команду на перше місце. І коли ми забиваємо гол, то збираємося на полі в купку і обіймаємося».

Шлях до чемпіонства був непростий: скажімо, на грі з вінничанками  воротарка «Ладомира» мала червону картку і дискваліфікацію на одну гру, а решті дівчат було важко, бо тільки приїхали стомлені з дороги – вже треба на поле, а там виявилася надто висока трава, і в ній плуталися ноги. У другій грі з уманськими «Пантерами» забили на перших хвилинах, однак відчували, що просто не буде, бо майже всі суперниці на рік старші за гравчинь «Ладомира». Утім, дівчата з ліцею «Центр освіти» старалися і забили  у ворота суперниць два голи.

У результаті аж дві гравчині «Ладомира» відзначені як найкращі у чемпіонаті: бомбардирка Софія Коновалова і пів захисниця Вікторія Савкіна.

Переможниці були стомлені, довго добиралися додому, але почувалися піднесено. А після повернення на чемпіонок чекав сюрприз від директора школи – піца і торт.

Про жіночий футбол існує ряд упереджень: мовляв, він не такий серйозний, не такий професійний, ніж чоловічий. Софія каже, що різниця справді є: вони, дівчата, емоційніші, невдачі можуть їх де мотивувати, а хлопці довше зберігають холодний розум.  Утім, досвід показує, що відмінний стиль гри може принести успіх: нещодавно дівчата з «Ладомиру» грали на турнірі в Ковелі проти хлопців – і перемогли їх.

Наймолодших футболісток «Центру освіти» на іграх підтримують їхні товаришки – старші футболістки «Ладомиру», які грають у команді U-16 та у вищій лізі. Ті вболівають навзаєм. Старші не цураються молодших, вечорами у гуртожитку грають у «мафію» та інші ігри, частенько розминаються разом на футбольному полі. Графік у юних футболісток насичений: прокидаються о 6.45 і на 7.20 уже мають бути на тренуванні. Далі школа, уроки, обід, виконання домашнього завдання – і ще одне тренування.

Але Софії до вподоби і режим, і гуртожитські умови.  «А школа – одна з найкращих, які я тільки бачила», – ділиться дівчина. – «І вона збирає талановитих дітей. У нас є однокласники з різних куточків країни – з Одеси, Кам’янця-Подільського, Вінниці. Всі дуже дружні».

  Звісно, спорт стоїть у центрі уваги юної футболістки, але Софія приділяє увагу й навчанню, тож може похвалитися непоганими оцінками з хімії й фізики, української мови. Ще любить займатися різною творчістю і рукоділлям: плести перстеники з бісеру, розписувати футболки, малювати, ліпити з глини.

Влітку, із 3 по 7 серпня Софія була на зборах збірної України U-15. Нові тренери, нова команда, новенька форма – все це було незвично для дівчини. Вона з захопленням розповідає про те, як дівчата і тренери шукали спільну стратегію на полі, адже в кожного свій стиль гри і свої підходи, розповідає про чудове забезпечення спортсменок. «Але тренування, –  каже Софія, – тут у нас, вдома, набагато насиченіші і складніші». Що ж, мабуть, саме тому дівчата з «Ладомиру» і стають чемпіонками.

Віталіна МАКАРИК.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

6 + 5 =