Від ліцею «Центр освіти» до Сенкевичівської школи-інтернату – півтори години їзди поганими дорогами. Але вже з 1 січня наступного року цей навчальний заклад в Горохівському районі стане філією володимир-волинського. Не чекаючи, коли вступлять в дію формальності, учні і вчителі обох шкіл уже почали знайомитися. Нещодавно група педагогів та дітей відвідали «Центр освіти», а минулої п’ятниці делегація школярів та вчителів вирушила в Сенкевичівку, аби презентувати свою наукову і творчу діяльність.
Територія Сенкевичівської школи простора, як і годиться інтернатному закладу. Є тут і гуртожиток, і велике спортивне поле. Всередині привертають увагу цікаві деталі, якими вчителі та учні урізноманітнюють навчальне середовище. На східцях написані алгебраїчні формули й англійські неправильні дієслова, тож поки піднімаєшся з першого поверху на другий, можеш повторити «домашку». У просторих коридорах стоять столи для настільного тенісу. Двері до кабінетів обліплені учнівськими малюнками, смайликами і мотиваційними фразами. А на першому поверсі привертає увагу виставка кольорових і майстерно створених картин із солоного тіста.
Гостей Сенкевичівка зустрічає гостинно. Вчителі охоче показують свої «володіння», і тут теж є на що подивитися. Кабінет біології потопає в розкішних кімнатних рослинах. У кабінеті історії – макет фортеці зі списами і фігурами воїнів, а ще – невеличка виставка, серед експонатів якої можна побачити артефакт новітньої історії – розмальовану «петриківкою» каску з Євромайдану.
До своїх колег на Горохівщину володимирські гості приїхали не з порожніми руками. Отож взялися презентувати те, чим займаються діти у «Центрі освіти» на уроках і в позаурочний час. Солідну підбірку наукових робіт, які захищалися у різних секція Малої академії наук на обласному і всеукраїнському рівнях, демонструвала вчителям Сенкевичівської школи заступник директора з навчально-виховної роботи Наталія Кліщук.
Діти ж тим часом з’юрмилися біля столів, на яких презентували дива науки та техніки педагоги й учні «Центру освіти». Дослідити довколишній мікросвіт запрошувала всіх охочих дев’ятикласниця Олена Коляно, яка вивчає біологію у Наталії Дядіо. Щоб роздивитися різні дрібні об’єкти, пропонувала різні інструменти – від звичайної лупи до потужного мікроскопа. Семикласниця Анна Лозовицька разом з учителем географії Андрієм Сачковим демонструвала роботу портативної метеостанції. До неї вишукувалася ціла черга охочих дмухнути і перевірити сили «вітру».
Справжній аншлаг зібрала імпровізована хімічна лабораторія, яка зайняла аж два столи. На першому з них вчитель хімії Юрій Гись «добував» рідке срібло і посрібнював пробірки, які дарував глядачам. А також заохочував небоязких глядачів «побачити душу» з допомогою тепловізора, який вловлює різницю температур. За сусіднім столиком на дегустацію «молекулярної кухні» запрошувала дев’ятикласниця Настя Сапіга, яка частувала солодкою водою і желе з несподіваними смаками (від какао до кетчупу чилі), виготовлених виключно із хімічних, але їстівних складників. Поцікавившись у двох місцевих восьмикласниць, які куштували напій, які у них враження, отримала різні відповіді: одна сказала, що такий «лабораторний» лимонад їй дуже засмакував, інша зізналася, що напій видався кислуватим, але додала, що хімічні «фокуси» їй дуже сподобалися, тому у старших класах теж хотіла б навчатися в ліцеї «Центр освіти» і вивчати всі ці круті речі.
А молодші хлопчаки тим часом юрмилися довкола столика робототехніки, де своїх електронних підопічних демонстрували керівник гуртка Андрій Нечипорук та його учні-шестикласники Ярослав Сьомак, Захар Гаврилюк і Роман Карпешко. Діти обережно бавилися роботами, схожими на кумедних механічних песиків, влаштовували для них перегони і обмінювалися враженнями.
Поруч з усмішкою спостерігала за цим ажіотажем заступник директора Сенкевичівської школи-інтернату Лариса Радішевська. Тож ми поцікавилися, які у неї враження від знайомства й очікування від майбутнього об’єднання. «Знаєте, упродовж минулого року обласна рада готувала щодо нас різні проекти, які передбачали дуже різні результати, аж до ліквідації закладу. Найгіршою була невизначеність. Тепер принаймні знаємо, чого чекати. Звісно, кожну переміну сприймаєш з тривогою, думаєш, як воно буде. Але приїхав Валентин Петрович, ми познайомилися, поїхали в «Центр освіти», зараз діти звідти приїхали сюди… У нас теж, як і в ліцеї у Володимирі, є щось особливе. Але ми готові мінятися у ліпшу сторону. Якщо вийдемо на вищий рівень, будемо забезпечувати потреби у навчанні і розвитку дітей із навколишніх сіл, то це – тільки до ліпшого».
Лариса Радішевська гостювала у «Центрі освіти» на святкуванні Дня школи, бувала тут і раніше, у рамках освітянських семінарів. Каже, і тоді, і зараз помітно, що директор про заклад дбає, школа розвивається, колектив працює стабільне – і це дає свій результат. Цікавимось, якою завуч бачить свою школу у майбутньому, чи планує обмінювати з «Центром освіти» дітьми, педагогами? «Це абсолютно ймовірний варіант, – каже Лариса Євгенівна. – Думаю, це було би корисно усім. Побачити себе з іншого боку. За що я люблю освітянські виїзні семінари – бо хоч вони й потребують багато клопотів, але й приносять користь, розширюють рамки сприйняття. Тому такий обмін буде обов’язково».
Вже з нового календарного року обидві школи працюватимуть за єдиним штатним розписом, з єдиним бюджетом. «Я далекий від того, щоб нав’язувати вам наш шлях розвитку, – запевнив ВалентинВірковський, виступаючи перед сенкевичівськими педагогами. – Наш, від сирітського закладу до ліцею, був досить тривалим і складним, тому розуміємо, що цей структурний підрозділ не перетвориться в один момент у такий заклад, яким його бачимо». Директор розповів про досвід «Центру освіти», зазначивши, всі зміни відбулися поступово і природним шляхом:«Ми не відправляли дітей у прийомні сім’ї чи на усиновлення, але були відкриті і до цих можливостей. Наразі ж у нас діти всіх категорій».
Валентин Вірковський підкреслив, що нині школа відкриває двері для дітей не лише з усіх соціальних груп, але й з усіх територій Волині, тому і для Сенкевичівської школи немає обмежень, вона може приймати дітей з усіх населених пунктів області: «Не вам формують контингент, його формуєте ви», – втішив колег. Ще один принциповий момент, який сподіваються запровадити у Сенкевичівці, – принцип «навчання і розвиток», тобто надання доброякісних освітніх послуг і створення середовища для розвитку здібностей дітей. Для цього, зокрема, треба буде надати педагогу весь потрібний інструментарій, як технічний, так і методичний, щоб він зміг ефективно навчати дітей.
Валентин Вірковський розповів про принцип «Центру освіти», за яким ще з початкової школи розвивають здібності й інтереси дитини і згодом формують профільні класи і групи з поглибленого вивчення окремих предметів. Усе це для того, аби підняти конкурентоспроможність дитини після випуску зі школи. Такий підхід впроваджуватиметься і в Сенкевичівці й допоможе розширити освітні можливості для дітей з місцевих громад.
«Хоч ви ще й не наші, але дещо робити ми вже почали і, думаю, ряд питань закриємо до кінця року. Але головне почнеться в наступному фінансовому році. Маємо підготувати хорошу базу для початкової школи, адже саме там закладається основа. Також думаю, що до 1 вересня зробимо достойні кабінети інформатики, фізики, хімії, біології. І поволі будемо рухатися далі», – на такій позитивній ноті завершив виступ Валентин Вірковський.
А те, як розвивають творчі й спортивні здібності дітей у «Центрі освіти», можна було побачити на концерті. Хоч усіх артистів з володимирського ліцею привезти не вдалося (адже, як переконливо доводять щорічні творчі звіти, цей заклад справді талантами багатий!), та програма концерту була насиченою: виступи вокалістів і танцюристів, духового оркестру й ансамблю народного танцю, а ще – показові змагання з тхеквондо виглядали вражаюче.
Та не менш важливим, ніж вдала презентація закладу, було живе спілкування, яке налагоджували педагоги й учні обох шкіл. Вже дуже скоро їм доведеться працювати як один організм і примножувати спільні досягнення та здобутки. І хоч декого із них зміни трішки лякають, але всі, з ким довелося поспілкуватися, дивляться в майбутнє із оптимізмом.
Віталіна МАКАРИК.
