Кажуть, коли дуже чогось хочеш, сам Всесвіт допомагає у реалізації бажаного. У цьому переконався переможець шоу «Битви талантів» – Сергій Лященко.
Хлопець давно мріяв побувати у Вірменії. Вивчав історію цієї країни, традиції, звичаї, у душі сподіваючись, що колись все ж таки відвідає її. Навіть самотужки освоїв національний інструмент – дудук. Однак і гадки не мав, що шанс випаде швидше, ніж очікував. І саме дудук, з яким вийшов на сцену, не тільки змінив життя Сергія, а й допоміг здійснити мрію. Отримавши грошовий приз за перемогу у конкурсі, юнак придбав квитки до Єревана і вирушив у подорож.
– Із людиною, котра запросила мене до Вірменії, познайомився у соцмережах. Це майстер дудуку Хайк Галустян. Він від початку конкурсу спостерігав за мною в Інтернеті і вболівав за мене, – розповідає хлопець. – Якось жартома написав йому, що коли стану переможцем, обов’язково приїду у гості. На що той відповів, що буде радий мене бачити. Тож коли під час оголошення результатів конкурсу назвали моє ім’я, зрадів, немов дитина. І не стільки перемозі, як можливості побувати у Вірменії.
– Не боявся вирушати у далеку дорогу, не знаючи особисто людини, до якої їхав?
– Сумніви були. Але бажання відвідати омріяну країну переважало. Пам’ятаю, прилетів вночі у Єреван і вже коли спускався по трапу з літака, у голові промайнула думка: а що, як ніхто не зустріне? Але коли побачив Хайка з дружиною, які чекали на мене в аеропорту, заспокоївся. Познайомившись ближче, був вражений їхньою відкритістю, щирістю та гостинністю. Хайк показав мені багато чудових місць та познайомив з цікавими людьми. Один із них – Георгій Мінасов, майстер, котрий створив перший оркестровий дудук і ноти до нього. Це досить шанована і відома людина у Єревані, тож знайомство з ним для мене було приємним і корисним. Він не тільки поділився досвідом, а й дав кілька цінних порад.
– Проживаючи у майстра, чи бачив, як той виготовляє дудук?
– Так, у мене була так нагода. Сам процес відбувається поетапно і займає кілька днів. Мав можливість спостерігати, як «народжується» цей унікальний інструмент та відкрити для себе деякі його секрети.
– Чи вдалося тобі зіграти разом із його творцями? І як оцінили твоє вміння?
– Звичайно ми зіграли разом. Мені було цікаво почути і побачити, як це роблять професіонали і почерпнути від них для себе щось нове. Адже я освоїв цей інструмент самостійно, не знаючи нот. Хайк Галустян зауважив, що з усіх самобутніх музикантів, котрих він знає, у мене вийшло найкраще.
– Які цікаві місця відвідав? Що найбільше вразило?
– Екскурсія відомими історичними місцями розпочалася у перший день приїзду. Вразила велич однієї з найвідоміших старовинних фортець – Гарні. Це древній язичницький храм неподалік Єревану. Досить загадковим і водночас величним є стародавній монастир Гехард. Він розташований в ущелині гірської річки Азат. У ньому чимало усипальниць, чернечих келій, храмів з печерами, видовбаних просто у скелі. Усі вони освітлюються сонячними променями, це додає таємничості.
Побував на найбільшому на Кавказі озері – Севан, оточеному гірськими ланцюгами. Відвідав село Супенаван, відоме популяризацією лелек. У Єревані неможливо оминути відомий ринок «Вернісаж», де можна придбати не тільки сувеніри, а й вироби з металу та кераміки, а також дудуки. При виборі останніх потрібно розумітися, бо є чимало сувенірних інструментів і деякі продавці намагаються видати їх для туристів за справжні. Я мав нагоду переконатися у цьому. А ще на «Вернісажі» зіграв одну з композицій.
Та найяскравіші враження справили співаючі фонтани у центрі міста. Вони радують жителів та гостей Єревану світло-музичним дійством. Особливо гарно воно виглядає ввечері, коли фонтан «танцює», створюючи ефекти під музику.
Загалом, Вірменія – дуже релігійна країна, адже однією з перших у світі прийняла християнство. Там багато старовинних церков та монастирів, які варто відвідати.
– Вірмени славляться не тільки своєю гостинністю, а й національними стравами. Чим частували тебе?
– Насправді чимало їхніх традиційних страв подібні до наших. Це долма – голубці у виноградному листі, хорватс (шашлик), бастурма і багато смаколиків, якими радо пригощали усі знайомі та родичі Хайка. Вірменська гостинність насправді вражає, і роблять вони це щиро, від душі. Я не міг не запросити їх до себе у гості. І вони пообіцяли, що як тільки буде можливість, обов’язково скористаються запрошенням.
– Сергію, ставши учасником проекту, ти і Юрій Бурцан – єдині, хто продовжили виступати на різноманітних заходах. Чи збираєшся далі розвиватися у творчому плані?
– Цей проект кардинально змінив моє життя. До участі у ньому я вважав музику своїм хобі і намагався поєднувати її з основною роботою. Під час поїздки до Вірменії зрозумів: маю вибрати щось одне, оскільки творчість потребує розвитку і самовіддачі. Мій вибір підтримали рідні. Тож тепер займатимуть тільки музикою. Що з цього вийде? Побачимо. Але перші кроки я вже зробив.
Жанна БІЛОЦЬКА
На фото: Сергій Лященко та Георгій Мінасов.
