Позаду – складання національного мультипредметного тесту і зовнішнього незалежного оцінювання, абітурієнт/к/и чекають на остаточні результати цих важливих іспитів, щоб подавати документи в омріяні навчальні заклади. Хтось уже знає, яку професію обере, а хтось подаватиме документи на кілька спеціальностей, а згодом прийме остаточне рішення, де навчатися. Як іти до омріяної справи, не звертаючи уваги на суспільні стереотипи про «нежіночу» чи «нечоловічу» професію? Щоб дізнатися це, ми поспілкувалися зі студентами й студентками місцевих закладів освіти – педагогічного коледжу і центру професійної освіти та запросили до розмови саме тих студентів, які обрали фах, незважаючи на упереджене ставлення до професій.
Обравши професію за прикладом тата-електрика
Єлізавєта Догадіна закінчила перший курс Володимир-Волинського центру професійної освіти, де здобуває фах електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування з додатковою кваліфікацією водія категорії «С» – саме так звучить назва спеціалізації, яка, на жаль, як і інші у навчальних закладах України, досі не мають відповідних форм жіночого роду.
«Ще навчаючись у міському ліцеї № 5 ім. А. Кореневського, визначилася, що вступатиму у ЦПО, щоб бути електромонтеркою. Вирішила піти слідами тата, який навчав мене всім премудростям роботи з кабелями ще у дитинстві. Як тільки він брався щось лагодити, чи у будинку тривав ремонт, тато завжди кликав мене на допомогу, а я охоче долучалася. Мені було дуже цікаво ті лампочки вкручувати», – ділиться Ліза.
Під час уроків виробничого навчання здобувачі/здобувачки освіти уже на першому курсі опановують основи електромонтажних робіт. Особливо цікаво, розповідає Ліза, було вчитися підключати автоматичні вимикачі та магнітні пускачі в схеми керування різним електрообладнанням. І саме такі заняття її надихають, тож вона чекає наступного навчального року, щоб продовжити пізнання улюбленої сфери.
У своїй групі Ліза – єдина дівчина. Каже, що їй комфортно в середовищі одногрупників. Жодних слів про те, що вона обрала не ту спеціальність, чи що не справиться із завданнями, від них не чула. Та й знайомі з розумінням сприйняли її вибір. Лише бабуся, яка дізналася про те, що її онука буде електромонтеркою уже коли та вступила на навчання, трохи здивовано це сприйняла, а згодом, осмисливши усе, підтримала онуку.
Єлізавєта є старостою групи. Вона дуже активна й у позанавчальній діяльності, відвідує «Євроклуб», що діє при закладі, де здобувачі і здобувачки освіти різних курсів та спеціальностей, поглиблюють знання із різних тем про Євросоюз та НАТО. А коли у Центрі профосвіти відбувався День відкритих дверей, представляла випускникам і випускницям місцевих шкіл професію – у спецодязі майстерно демонструвала на стенді, як підключитися до електромережі.
Майбутня програмістка Вікторія
Як мама і старша сестра Діана, Вікторія Франчук вирішила вступати на навчання у Володимирський педколедж. А своєю професією обрала цифрові технології. Вікторія зізнається, що у майбутньому, напевно, вчительською стежкою не піде, а стане програмісткою.
«Мені цікава ця сфера, бачу у ній можливості для розвитку і перспектив. І взагалі вважаю, що кожному потрібно обирати шлях, відповідно до інтересів і здібностей», – каже студентка.
Вікторія закінчила перший курс. У її групі, де, до речі, вона є старостою, навчається 27 юнаків і троє дівчат. Хоча, чому вибір цієї професії більш популярний серед хлопців, не розуміє, адже ця сфера, на її думку, дуже цікава й може захопити будь-кого, хто вивчатиме її глибше.
Студентка каже, що у її групі, оточенні немає стереотипного уявлення, що це професія – не для дівчат. Вона не відчувала якогось негативного ставлення у колективі, немає жодних цькувань, а відчувається підтримка й панує повага і до одногрупників, і до одногрупниць.
Стати трактористкою Іванні порадила мама
Інтегровану професію «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва» в Оваднівському відділенні Володимир-Волинського центру професійної освіти Іванні Димінській порадила опанувати мама, адже знала, як донька любить техніку. І таке захоплення у неї – з дитинства.
Іванна родом з села Зоря Устилузької громади. Юнка зауважує, що хоч і зацікавлено вивчає свою спеціалізацію, та навряд чи працюватиме трактористкою. Їй до душі робота, як у тата, тож і мріє в майбутньому стати далекобійницею. Та доки не сіла за кермо великої вантажівки, вивчає сільськогосподарську техніку, щоб розуміти усі її механізми. Їй цікаво на уроках виробничого навчання, а вдома деякі нюанси щодо роботи, наприклад, двигунів, залюбки показує тато під капотом їхнього сімейного легковика.
«Я дуже задоволена, що обрала собі такий фах, мені цікаве навчання, у нас дуже дружна група, – ділиться Іванна. – Хоч, можливо, не всі з оточення розуміють такий вибір, я вважаю, що нині кожна дівчина чи хлопець можуть обирати собі той фах, який їм близький і розвиватися у цьому напрямку. У світі так багато жінок, які кермують фурами, є водійками тролейбусів. І мені подобається бути на «ти» з технікою».
Бути кухарем – це робота і віддушина
Тарас Грищенко закінчив другий курс навчання з професії «кухар, кондитер» в Оваднівському відділенні Володимир-Волинського центру професійної освіти й уже робить перші кроки на професійній кухні в одному із закладів громадського харчування у Володимирі. Він проходив практику на базі цього кафе, після закінчення якої на літо залишився тут працювати, та ще й став відповідальним за важливий напрям – гаряче харчування.
А його шлях до цієї професії розпочався в дитинстві. Вже з семи років він охоче пробував щось приготувати – спочатку звичні простенькі страви, як-от посмажити картоплю, а дорослішаючи, розвивав кулінарні здібності. Юнак каже, що на кухні він і відпочиває, й заряджається енергією. Тож, закінчуючи навчання у школі, твердо знав, що здобуватиме саме цю професію. І його у цім підтримала родина.
Ця спеціальність менш поширена серед хлопців, ніж серед дівчат – у його групі лише семеро юнаків, однак нині кожен і кожна, хто горить улюбленою справою, має усі шанси бути успішним/успішною в обраній сфері. І Тарас уже – на цьому шляху – добре навчається, представляв центр професійної освіти в обласному етапі всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед здобувачів освіти з професії «кухар», де учасники змагалися у приготуванні комплексного обіду за меню шкільного харчування за збірником рецептур Євгена Клопотенка.
Обмежень за статтю для вступів у навчальні заклади немає
У навчальних закладах Володимира спостерігається тенденція, що з кожним роком все більше юнаків та дівчат вступають на навчання на спеціальності, які у суспільстві раніше вважалися чоловічими або жіночими. Однак згідно з умовами вступу, жодних обмежень для юнаків чи дівчат, які хотіли б опановувати омріяний фах, не існувало й не існує.
Як розповіла заступниця директора з навчально-виховної роботи Володимир-Волинського центру професійної освіти Наталія Богдан, яка працює у закладі з 1986 року, з кожним навчальним роком все більше абітурієнтів обирають спеціальності, незважаючи на будь-які суспільні стереотипи. Наприклад, збільшується кількість юнаків, які опановують фах кухара, кондитера, зараз у ЦПО їх навчається 16. Зросла кількість охочих дівчат здобути будівельну спеціальність – їх навчається 12. Також за останні два роки випускниці шкіл вступають в Оваднівське відділення, щоб опановувати фах трактористки – на різних курсах уже навчаються семеро здобувачок освіти.
Традиційно щороку є кілька абітурієнток, які вирішують навчатися на електромонтерок, зараз таких троє, а викладає спецпредмети у них випускниця закладу Людмила Харлампович.
«Свій фах я обрала з цікавості. А любов до професії електрика у мене зростала з кожним роком навчання у тоді ще середньому професійно-технічному училищі № 23. Мені подобалося здобувати нові знання, адже ця спеціалізація потребує математичного складу розуму, здатності логічно і критично мислити: спершу все обмірковуємо, аналізуємо, розраховуємо, а тоді виконуємо. Здобувала вищу освіту у Мелітопольському інституті механізації сільського господарства, я за освітою інженер-електрик. Працювала на різних роботах, зокрема, й електриком у колгоспі», – розповідає Людмила Миколаївна.
Викладацьку діяльність розпочала у володимирському технікумі, а згодом прийшла працювати у рідний профтехзаклад.
У групі, де навчалася пані Людмила, фах електрика здобували ще п’ятеро дівчат. За її спостереженнями, кількість випускниць, які обирають цю спеціалізацію, щороку різниться, адже все залежить від особистих якостей тих, хто має бажання і намір розвиватися у такому напрямку.
Заступник директора з навчальної роботи Володимирського педагогічного фахового коледжу ім. А. Ю. Кримського Олександр Юринець розповідає, що спеціальність «цифрові технології», яка лише кілька років відкрита в навчальному закладі, здебільшого обирають юнаки: у кожній з трьох груп навчаються по три студентки й 27 студентів. А от на «початкову освіту» хлопці вступають рідше, здебільшого у групах їх троє-п’ятеро. Коледж має лише декілька юнаків-випускників зі спеціальності «дошкільна освіта».
Олександр Олексійович свого часу теж обрав фах педагога, як батьки й старша сестра. Вступив у тоді ще педучилище, де здобув кваліфікацію вчителя початкових класів. Згодом продовжив навчання на математичному факультеті Волинського університету імені Лесі Українки. Пригадує, що у той час, йому, бувало, радили, краще було обрати технічний напрям.
«Тоді, у дев’яності, було дивиною, як хтось робив вибір, що не співпадав з поширеною суспільною думкою. У нашій групі було троє юнаків, а загалом у педучилищі навчалося лише сто студентів, студенток було у рази більше. Зараз має значення особисте бажання, а не стандартні підходи, тож випускникам значно легше дається вибір майбутньої професії. І головне, аби обрана справа була до душі, щоб хотілося розвиватися в цій сфері і рости», – вважає Олександр Юринець.
Валентина ТИНЕНСЬКА
Матеріал створено у співпраці з Волинським прес-клубом
