Новини

Як «народжуються» справжні козаки

Архів
139 переглядів

Уже третій рік у Володимирі-Волинському діє школа бойового гопака «Шаблезуб». Українському бойовому мистецтву, що відтворене на основі елементів традиційного козацького бою, які збереглися у танці та відроджені львівським дослідником, навчає дітей та молодь тренер Олександр Бойко.

Олександр родом із Львівщини. Ще хлопчаком почав відвідувати одну з найбільших в Україні шкіл бойового гопака «Шаблезуб», а згодом і сам став тренером. Популяризувати національне бойове мистецтво приїхав на Волинь, де на той час не було жодної подібної секції. Хлопець вступив на навчання у Луцький технічний університет і паралельно почав організовувати тренування гопаківців у Луцьку і Володимирі-Волинському. Яких успіхів вдалося досягти за три роки, де та коли відбуваються тренування, хто їх може відвідувати – про це та інше ми запитали тренера.

Олександре, чому дитині варто займатися саме бойовим гопаком і які його переваги порівняно з іншими бойовими мистецтвами?

– Бойовий гопак – це не лише про відточені удари. Він забезпечує всебічний розвиток дитини, адже охоплює чотири напрямки: спортивний, бойовий, фольклорно-мистецький, духовний. Кожен вихованець знайде щось корисне для себе. Діти старанно відпрацьовують програму тренувань і навіть найменші на моїх заняттях не плачуть, бо розуміють, що ніяких попусток не буде. Завжди кажу: «Поводь себе, як козак», і вони стараються. У вихованців розвиваємо патріотичні почуття, вчимо жити за законами дружби. У нас суворі сухі закони: я не вживаю алкогольних напоїв, не курю і пояснюю своїм хлопцям, що їм цього теж не потрібно робити… Свого часу займався різними бойовими мистецтвами і ніде не бачив такого командного духу, такої дружної підтримки і моральних настанов, як у бойовому гопаку. Ми виховуємо не бійців, а воїнів, справжніх чоловіків, які боронитимуть свою країну, поступатимуться старшим в автобусі, захищатимуть слабших, а це – набагато важче, ніж навчити завдавати бойових ударів.

– На Волині ви розвиваєте школу бойового гопака з 2019 року. Яких результатів вдалося досягти?

– Горджуся тим, що популяризується цей вид бойового мистецтва і ми відкриваємо нові секції. У дітей є бажання розвиватися, значить  займаюся цією справою недарма. На перше тренування у Луцьку прийшло лише шестеро хлопчаків, а у Володимирі-Волинському – 25,  нині в обласному центрі займається 50 гопаківців, а у княжому місті – 80! Підготував достойних помічників – троє моїх учнів стали тренерами (пройшли відповідний семінар та отримали сертифікат від федерації бойового гопака України), відкриваємо нові секції. Максим Генда навчатиме цьому національному бойовому мистецтву дітей та молодь у Нововолинську та Іваничах, Валентин Стахурський – в Устилузі, а Михайло Веремкович уже місяць тренує в Овадному, де на базі школи займаються 40 юних козаків. Далі продовжимо розвиватися. Хотів би, щоб у кожному населеному пункті, де понад  три тисячі жителів, була така секція. Вагомих досягненням вважаю і  те, що наш осередок прийняли у федерацію бойового гопака України.

– А де навчаються місцеві гопаківці?

– Заняття, як і раніше,  проводжу у спорт залі гімназії імені Олександра Цинкаловського у понеділок, середу та п’ятницю. Тренується три групи: молодша (учні до другого класу) займається з 17.00 до 18.00, середня (третій-шостий клас) – з 18.00 до 19.15, старша (від сьомого класу) – з 19.15 до 20.45.

– А з якого віку можна записувати дитину на тренування?

–  Це дуже індивідуально. В основному набираю дітей з п’ятирічного віку, але займалися малюки навіть чотирьох років, а наймолодшому вихованцю було лише три з половиною – він ще не говорив, але вже тренувався. Головне, щоб дошкільнята не плакали без батьків і не бешкетували.

– Чи виявляють бажання опановувати це бойове мистецтво дівчата?

– Так, дівчата теж тренуються. Не планував набирати у групу учениць, але все змінив один випадок. Молодшого братика близько місяця на тренування приводила старша сестра, яка чекала його у залі. Якось запропонував і їй позайматися, але порадив знайти пару для двобою. Згодом ще кілька дівчат виявили бажання відвідувати секцію і таким чином нині тренуються близько десяти козачок. Заняття відвідують разом із хлопцями своєї вікової категорії.

– Яка вартість занять?

– Тренування не є безплатними, але встановлена мінімальна вартість – 350 гривень у місяць. Мусимо оплачувати оренду приміщення, купувати спортивне обладнання. Гроші спрямовуються також на розвиток секцій та федерації, компенсацію витрат на дорогу та харчування тренера (оскільки я приїжджаю з Луцька).

– На тренування учні приходять у спеціальному одязі. У що ж вбираються шаблезуби?

– Ті, хто займається бойовим гопаком, одягають вбрання, яке впродовж століть носили наші предки – широкі штани-шаровари, довгий м’який пояс, вишиванку. Також можна обрати футболку з емблемою «Шаблезуба». Вбрання замовляємо для всіх однакове, яке спеціально відшивають для гопаківців на одному з швейних підприємств. Просимо батьків не поспішати з придбанням такого одягу, якщо дитина лише починає відвідувати заняття, бо за місяць-два учень визначиться, чи буде надалі тренуватися.

– Чи проводяться змагання з бойового гопака і чи брали у ньому участь місцеві козаки?

– У бойовому гопакові виділяють сім рівнів професійної майстерності. Щоб поїхати на змагання, потрібно підтвердити базовий перший рівень виконання технічних елементів, які повинен знати кожен, щоб не травмуватися та не травмувати суперника. Він називається «Жовтяк». Учні, які досягли цього рівня, демонструють вміння моїм львівським колегам-тренерам. Ті, хто здасть на позитивний бал, можуть уже брати участь у змаганнях. Деякі мої хлопці здавали цей норматив після двох місяців тренувань, перевершивши мої досягнення, і я цьому дуже тішуся.  А загалом учні молодшої групи участі у змаганнях не беруть, бо працюємо в основному над тим, щоб прищепити їм любов до бойового мистецтва. Ті, хто займається у середній групі уже впродовж п’яти-шести місяців, цілком підготовлені, щоб показати свої вміння у поєдинку з іншими, а козаки  старшої групи можуть їхати на змагання навіть займаючись близько чотирьох місяців. Наші шаблезуби вже брали участь у чотирьох змаганнях. У 2019 році їздили на перший в історії кубок України з бойового гопака, де достойно заявили про себе. Згодом троє володимирчан брали участь у турнірі «Огонь запеклих не пече», що  відбувався у Львові (тоді провели  20 поєдинків і лише у двох програли). 30 моїх вихованців їздили на чемпіонат області в Тернопіль, звідки кожен повернувся з медаллю. Зараз готуємося до чемпіонату України, який відбудеться 23-24 жовтня у Львові. У ньому візьмуть участь 18 козаків з Володимира-Волинського і 10 – з Луцька, які зараз посилено тренуються. Колись мій вчитель казав, що перемоги учнів приносять набагато більше задоволення, ніж власні. Я цього не розумів, доки не виступили мої вихованці. Підтримував їх, вболівав, навіть  голос зірвав.

– Окрім спортивних занять школа бойового гопака дбає про дозвілля своїх учнів. Розкажіть про це детальніше. 

– Школа «Шаблезуб», яка зародилася на Львівщині та уже створила понад 30 осередків у різних містах України, дійсно дбає про дозвілля своїх вихованців, організовує постійні вишколи, позатренувальні заходи, показові виступи для шаблезубів з усієї України. Заснований нею козацький табір «Земля Отаманів» під час літніх канікул забезпечує дітям цікавий відпочинок на березі Світязя, у Карпатах, а цього року вперше учні відвідали Болгарію. Також охочі долучаються до пригодницького клубу «ЗУХ», який організовує рафтинг (сплави річками на надувних човнах). Цьогоріч у літніх таборах побувало 60 моїх вихованців. Крім цього, часто на вихідні організовуємо походи в гори, їздимо в аквапарки, граємо пейнтбол та футбол, відвідуємо кінотеатр тощо. Під час поїздок та подорожей дбаємо про безпеку учнів. Кожен з тренерів уміє надавати першу медичну допомогу, це підтверджується відповідним сертифікатом від організації Червоного Хреста.

– А скільки часу ви займаєтеся цим бойовим мистецтвом і яку професію здобуваєте?

– Уже  вісім  років займаюся бойовим гопаком. Вважаю, що тренер має постійно вчися, розвиватися, працювати над собою. Я постійно читаю і учнів закликаю до цього. Тренуюся самостійно, ходжу в спортзал, займаюся іншими бойовими мистецтвами. Я студент третього курсу, опановую маркетинг у технічному університеті. Ця спеціальність мені подобається і впевнений, що знадобиться для розвитку та популяризації спортивних секцій. Планую здобути  і педагогічну освіту, яка потрібна для роботи з дітьми. Хоча це й не обов’язково (до прикладу, мій вчитель Володимир Куцан уже 17 років тренує козаків і виховав 150 тренерів без відповідної  фахової освіти). І надалі займатимуся бойовим гопаком, бо для мене  це не робота і не хобі, це моє життя.

Валентина ТИНЕНСЬКА.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up