З початку війни міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) не лише продовжує в повному обсязі надавати усі послуги, а й долучається до допомоги військовим та вимушеним переселенцям.
Про те, як в умовах воєнного часу налагоджується робота в установі, що покликана дбати про людей, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, спілкуємося з завідувачкою відділенням інноваційних та соціально-побутових послуг Іриною Переходько та соціальною педагогинею Оксаною Бистричан.
Місце зустрічі – координаційний центр гуманітарної допомоги, де цього дня чергувала пані Оксана. Із перших днів війни вона, а також її колега Мар’яна Новосад, яку віднедавна змінила Ольга Дудіна, раз (раніше – двічі) у тиждень займаються реєстрацією внутрішньо переміщених осіб, які, втікаючи із зони бойових дій, шукають прихисток у нашому місті. Працівниці терцентру вже стали частиною дружного колективу людей, які першими зустрічають вимушених переселенців. У їхні обов’язки входить внесення у відповідну базу персональних даних ВПО, надання їм інформації щодо подальших дій, вразі потреби –їхнє поселення.
З початком бойових дій зверталося близько ста людей щодня. Від війни утікали цілими сім’ями. Зараз, за словами пані Оксани, кількість переселенців, які реєструються, дещо менша. Останнім часом до нашого міста переїздять в основному з Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Херсонської областей.
Залишаючи свій край, багато з них змогли взяти з собою лише документи та кілька речей, тож звертаються для отримання гуманітарної допомоги: харчів, одягу, взуття, дитячих візочків, засобів гігієни, постільної білизни. Хтось приходить за порадою, де отримати ту чи іншу послугу. Є й такі, хто цікавиться актуальними вакантними пропозиціями, які надає центр зайнятості – стенд із ними розміщений відразу біля вхідних дверей.
За час, доки ми спілкувалися з Іриною Переходько та Оксаною Бистричан, двері цього пункту відчинило кілька переселенців. Молода мама просила візочок для донечки і, взявши його у приміщенні РБК, зазирнула подякувати, жінка з охоплених війною територій звернулася для реєстрації та поселення, а двоє прийшли за талонами на потрібні їм речі.
– За день чергування зустрічаємо людей з різними запитами й потребами та намагаємося їм допомогти. Не розпитуємо про пережите, бо розуміємо, як важко усе відтворювати в пам’яті. Був випадок, коли жінка, вказуючи лише персональні дані для реєстрації, почала плакати. У той момент, обіймаючи її, так хотілося заховати в обіймах увесь наш народ, який нині проливає сльози, – пригадує Оксана Бистричан. – Якось звернулася у розпачі вагітна жінка, якій призначили УЗД (на той час таке обстеження проводили лише у приватних медустановах) та дорогі ліки, а коштів у майбутньої мами не було. Завдяки комунікації з лікарями місцевого ТМО вдалося допомогти цій жінці.
– У прагненні докладати усіх зусиль задля наближення перемоги над російським загарбником, – каже Ірина Переходько, – об’єднується увесь колектив терцентру. З початку війни соціальні робітники відділення соціальної допомоги вдома, йдучи до підопічних, ховали власні тривоги за привітними усмішками та, як могли, намагалися заспокоювати стареньких, розуміли, що надмірні хвилювання можуть загострити їхні недуги. Вони не лише виконували роботу згідно зі своїми обов’язками, а й допомагали сконтактувати з рідними, адже дідусі і бабусі непокоїлися про їхню долю.
Дбаючи про підопічних відділення стаціонарного догляду, де отримують піклування самотні люди на схилі літ, керівництво установи з початком воєнних дій додатково закупило харчі, ліки та засоби гігієни, щоб про всяк випадок мати запас найнеобхіднішого. Долучався колектив відділення разом із підопічними та іншими працівниками терцентру до волонтерської діяльності – для ЗСУ випікали паски, печиво, готували ковбаси та тушонки. М’ясо для цих страв передало ТзОВ «Мацеїв» з Ковельського району.
– У такий складний час особливої уваги потребують наші підопічні. Ми розуміємо, що їм зараз теж дуже важко, вони прагнуть підтримки, піклування й простого людського тепла, щоб пережити увесь жах, який принесла війна, – каже пані Ірина.
Продовжує виконувати свої професійні обов’язки перукарка терцентру Людмила Іванюк, до якої, як до доброї подруги, уже багато років приходять не лише для того, щоб підтримувати охайний вигляд, а й щоб вилити душу та поспілкуватися. Додалося роботи у психологині установи Тетяни Шарікової, адже у такий важкий час її фахова допомога та підтримка дуже цінні. Ті, кого огортає тривога, розпач, пригнічені стани, телефонують до пані Тетяни та приходять до неї на прийом, адже неодноразово переконалися, що після розмови з нею дійсно стає легше. Нерідко душевні стани провокують фізичну слабкість, тож на допомогу приходить масажистка Ольга Дудіна.
Ще одним напрямком волонтерської діяльності терцентру, стало виготовлення маскувальних сіток. Уже в перші дні війни працівниці установи долучалися до такої роботи у РБК, де такою справою займається громадська організація «Крила матері» на чолі з Діаною Шевчук. Навчив-шись самі, вони навчають технології плетіння всіх, хто відгукнувся на заклик до такої важливої роботи. А це не лише члени колективу, а й слухачі університету третього віку, який на жаль, в нинішніх умовах не може відновити повноцінну діяльність. Заледве не щодня приходять плести сітки активістки Любов Крикунова, Лілія Шарко та інші слухачки університету. Спільно виготовили уже чотири сітки, які «Крила матері» передали на фронт.
Добрі справи працівники терцентру роблять й в позаробочий час – хтось готує смаколики для бійців, хтось долучається до збору гуманітарної допомоги та пошуків необхідних військовослужбовцям речей та засобів. Вони, обираючи професію, вирішили присвятили життя допомозі іншим, тому у такий скрадний для усіх українців час просто не можуть лишатися осторонь й вносять свою лепту у наближення перемоги.
Валентина ТИНЕНСЬКА.
