Усі ми патріоти рідного міста, адже нам є чим пишатись і є що показати. Утім не має меж для вдосконалення, а відтак кожен мешканець має власне бачення того, що варто було б змінити або додати нашому місту. Напередодні 1029-річчя Володимира ми провели невелике опитування, поцікавившись думкою містян з приводу трьох речей, які їм найбільше до вподоби у древньому місті, та які б вони хотіли змінити.
Cвітлана ФЕДОНЮК, журналіст, продюсер, депутат міської ради.
Я люблю Володимир з п’яти років, з дня, коли побачила над цим містом райдугу. Ми з батьком-лісівником везли яблука на тутешній консервний завод. Цього ж дня ми з мамою накупили нових книжок у «Джерелі» (тепер книгарня «Є»), посмакували тістечками в кулінарії, погуляли біля стародавніх валів. Усе тут дихало давниною і сучасністю одночасно – і я назавжди закохалась у цей град. Тепер вже можу похвалитись друзям в Києві, що живу не на якійсь там спальній Троєщині, а на центральній вулиці столиці Волинсько-Галицького князівства (саме так, бо наш волинський Володимир постав раніше за галицький Галич).
Щоб місто було ще кращим, на мою думку, не вистачає трьох простих побутових речей: громадських вбиралень, лавок у скверах й вулицях, роздільних смітників. А найперше – не вистачає потенціалу для будівництва майбутнього – молоді. Вона масово виїжджає навчатись у Польщу і не повертається. Вдома немає сучасних робочих місць. Наші заводи і фабрики – це вже історія. Ми повільно старіємо серед радянських руїн. І попри усе віримо у Бога, мир і новий розквіт Володимира.
Андрій КАНДИБА, громадський активіст, підприємець.
Вочевидь, не тільки мені, а й гостям Володимира найперше впадає у вічі його озеленення, тут багато дерев і квітів.
Компактність, бо усе, що потрібно розміщене недалеко одне від одного, й ще – вдале географічне розташування.
У Володимирі є де відпочити – річка, парк «Слов’янський», гарний стадіон, й всюди добиратися зручно.
Залучив би інвесторів і створив би добрі умови для діяльності. Це б дало шанс молоді працевлаштуватися, бо у нас велике безробіття й фахівці після вузів шукають роботу та їдуть на заробітки за кордон.
Дивує байдужість жителів міста щодо подій, які тут відбуваються. Нам постійно щось нав’язують, а у кожного має бути власна думка. Це стосується і виборчого процесу. Радив би землякам вимагати від депутатів, яких обрали, аби ті особисто, а не партійно, публічно прозвітували про свою роботу.
Зробити проживання у місті більш цивілізованим і зручним для всіх, у тім числі й для людей з обмеженими можливостями. А то де таке бачено, щоб гарячу воду подавали по годинах? Потребують ремонту водо- і каналізаційна мережа. Гедостатнє медичне забезпечення, бо інколи в екстрених випадках важко знайти кваліфікованого спеціаліста, і у лікарні немає дитячого реабілітолога, психолога і логопеда.
Андрій Гнатюк, приватний підприємець
Мені подобається те, що Володимир – багате на історичні події та легенди місто. Подобається, що за два останніх роки тут відчуваються зміни в поліпшенні інфраструктури (асфальтуються тротуари, ремонтуються дороги, встановлюється вуличне освітлення), відкрились сучасні спортивні майданчики в дворах багатоповерхівок на Ковельській. Подобається наша наближеність до кордону, що дає можливість жителям заробляти на прожиття.
Не подобається, що не використовуємо багатий історичний спадок сповна. Предки залишили нам архітектурні пам’ятки, які нині не в найкращому стані. Не заробляємо кошти на наших легендах про змія, який мешкав у приміських болотах (змій зображений на гербі міста) так як це робить Клагенфурт (Австрія), Краків (Польща), Любляна (Словенія). Наші керівники кличуть у місто китайського інвестора забуваючи, що для китайців дракон –символ мудрості. завзятості та удачі.
Вважаю, що потрібно приділити увагу паркам та зонам відпочинку. Не подобається, коли забирають у дітей імпровізоване футбольне поле на вулиці Луцькій, 105 не запропонувавши їм альтернативи, віддаючи територію у приватні руки.
Не подобається пасивність містян перед негативними речами, які впливають на їхнє життя. Більшість заклопотані власними справами і тим, чи є нині на кордоні перевірки та черги.
Ірина Божик, керівник клубу спортивного танцю «Грейс»
Володимир має власне обличчя, цікаве історичне минуле, корінну інтелігенцію. Це місто має свою душу. Мені воно підходить за життєвим ритмом. Люблю парк, набрати там джерельної води, помедитувати. Тішуся, що навіть коли йде сильний дощ чи буря, тут не буває великих руйнувань, як там, де жила раніше, – мабуть завдячуємо у цім князям за правильно обране місце. Ми близько до Заходу, до Європи, це визнають і гості, які приїздять, кажуть, Володимир нагадує європейські містечка.
Для мене важливо, що є басейн і пристойний спорткомплекс.
У нас ще мало робиться для того, щоб комфортно жити і працювати. Треба розвивати інфраструктуру, піднімати підприємства, які занепадають, щоб випускали конкурентоспроможну продукцію, а люди мали, де докласти рук, а не шукали роботи за кордоном.
Заборонила б таку кількість нічних закладів, де продають алкоголь, кажуть, і наркотики. Натомість у нас недостатньо кафе, куди можна піти з дитиною, де б не було спиртного, де дотримуються етикету, щоб і дитина вчилася культури.
Вважаю треба, щоб було більше місць для корисного спортивного відпочинку у мікрорайонах. У своєму дворі сама потурбувалася, що б привезти цемент і облаштувати футбольний майданчик.
Ігор Бігун, протоієрей, клірик собору Різдва Христового.
Люблю куполи володимирських церков, наші храми.
У місті багато приємних людей. Хоч воно лише райцентр, але жителі, відрізняються аристократичністю й розсудливістю.
Тут високий рівень патріотизму населення і дух неповторний. Відчуваю це особливо, коли повертаюся зі Сходу.
Хотів би змінити ставлення до молоді. На мою думку, виховання полягає не тільки у навчанні, цим займаються навчальні заклади. Маємо довіряти молодим, тоді вони розумітимуть, що свобода – це відповідальність за себе, за інших, за своїх близьких, за місто, за державу.
Дуже б хотілося, щоб у місті не доводили до руйнування старі історичні будівлі, а зберігали їх для міста, для Волині. У нас багато таких приміщень, наприклад районна бібліотека, є цікаві приватні будинки, які гріх піддавати євроремонтам. Краще б, використовуючи сучасні технології, зміцнити їх, не змінюючи обличчя. Місто б виглядало, як музей під відкритим небом. Але для цього треба прийняти особливу містобудівну політику.
Потрібні зручні об’їзні дороги, аби Володимиром не йшов великоваговий автотранспорт.
