Уперше про Юлію Слюсарук наша газета написала чотири роки тому, коли майстриня лише починала свій творчий шлях із в’язальним гачком у руках. За цей час в житті молодої жінки трапилось чимало перемін як у професійному, так і особистому житті, проте після довгих пошуків себе вона знову повернулась до рукоділля. Тепер Юлія не лише в’яже на замовлення, а й проводить онлайн-уроки для усіх, хто бажає опанувати тонкощі в’язання гачком. Один з найулюбленіших уроків її учениць – це створення янгола-оберега.
Улюблене ірландське мереживо та нові тренди у в’язанні
Юлія змалечку проявляла хист до в’язання, але професійно займатись цим почала понад шість років року. Поштовхом до рукоділля, як і у більшості майстринь, стало народження дитини. У декретній відпустці Юлія вперше після довгої перервизв’язала старшій донці ексклюзивну шапочку, а пізніше кофтинку та інший одяг для усієї родини і навіть чохли для автомобільних крісел. На майстер-класах в інтернеті Юляопанувала свою улюблену техніку в’язання гачком – ірландське мереживо. Каже, що не спала ночами, але таки навчилась працювати у цій складній техніці, яка вражає своєю красою та неповторністю.
Як з-під пензля художника, з Юлиних гачків один за одним почали з’являтись на світ мереживні берети, які залюбки носили не лише вона із доньками, але і чимало родичок та подруг. Уперше майстриня наважилась виставити на загал свої роботипід час святкування Дня міста на «Володимирському узвозі», де від її столу не відходили поціновувачі хендмейду. Відтоді у Юлії з’явилось багато нових замовників.
– Я вже стільки всього перев’язала за ці роки, що навіть усього не згадаю. Проте і досі навчаюсь чомусь новому, бо у цій сфері потрібно треба руку на пульсі, постійно стежачи за новими трендами. Бо берет чи комірець, зв’язаний в ірландській техніці – це вироби суто для поціновувачів, а більшість шукають більш актуальні в’язані аксесуари – шапки, шарфи, пов’язки, капори (шапка-капюшон), комірці тощо. Більшість надають перевагу натуральній пряжі, як правило кашеміровій, – розповідає Юлія.
Найчастіше майстриня в’яже на замовлення головні убори та інші аксесуари, які, на відміну від в’язаного одягу, доступніші у ціні, проте користуються популярністю, і в’язані купальники. До речі, в купальниках, сплетених руками Юлії, виходили на сцену красуні-учасниці конкурсу «Княжна-2019». Брала участь майстриня і у етно-показі під час першого фестивалю «Княжий». За останні роки відбулись також декілька персональних виставок в’язальниці у КМЦ та терцентрі. Свої роботи Юлія створює під брендом JustinaPava, який у неї склався з імен двох доньок – Юстини та Павлини.
Бізнес-леді знову стала рукодільницею
Кілька років тому Юлія стала багатодітною мамою і через проблеми зі здоров’ям змушена була закрити свій магазин товарів для рукоділля «Бонбоньєрка», який свого часу відкрила разом із чоловіком. Після появи на світ Наумчика у майстрині близько року була творча пауза, під час якої вона займалась не лише вихованням дітей, а й власною самореалізацією у кардинально іншій сфері, пов’язаній із фінансами.
Недаремно кажуть, що талановита людина – талановита в усьому, адже за досить короткий час Юлії вдалось досягнути гарних результатів і вона упевнено почала підійматись щабелями кар’єрного зросту. Та у перший локдаун навесні минулого року їй довелось прийняти важке рішення і полишити надання фінансових послуг у компанії OVB, адже працювати удома з трьома малими дітьми їй просто не вдавалось фізично.
– На сімейній раді з чоловіком вирішили, що поки що полишу цю роботу, адже вдома панував повний хаос і я розуміла, що не можу бути одночасно багатодітною мамою та керуючою відділенням. Десь зо два тижні перебувала у ступорі, бо це рішення далось надзвичайно важко, тим паче, що робота дуже подобалась. Але одного дня побачила, що Наумчик виріс з усіх шапок, тож уперше після річної перерви згадала про свої гачки і пряжу і узялась до справи, – розповідає Юлія.
Отримавши розраду в улюбленому творчому занятті, жінка, яка на той час уже мала великий багаж знань з фінансової грамотності, почала міркувати, як можна іще монетизувати своє захоплення, окрім в’язання на замовлення. І невдовзі таки знайшла рішення, яке підказали карантинні обмеження. Оскільки у той час стали популярними різноманітні онлайн-тренінги та курси, Юлія вирішила записати кілька власних уроків, які розміщує в закритих чат-ботах, доступ до яких продає у соцмережах.
– Отримую велике задоволення від нового напрямку своєї творчості, адже займаюсь тим, що в’яжу собі та своїм дітям, в процесі навчаю інших та ще й отримую за це гроші. Локдаун навчив багатьох людей бути мобільними і змусив замислитись над опануванням професії, яку можна застосовувати удома, – зазначає майстриня.
Віддячила року зв’язаним оберегом
З усіх замовлень, котрі довелось виконувати рукодільниці, найбільше їй запам’яталась тисяча в’язаних гачком сніжинок, які у Юлії замовили зі США на міжнародній платформі Etsy. За три тижні майстриня сплела близько пів тисячі сніжинок, а з рештою їй допомогли знайомі в’язальниці. Попри недоспані ночі, сльози та нерви, Юлії вдалось вчасно виконати замовлення і надіслати його замовнику, заробивши непогану суму, що було особливо актуально напередодні різдвяних свят.
На той час жінка носила під серцем свого молодшого синочка і теж переживала непростий переломний період після закриття власного магазину. Та незадовго до Нового року Юля відчула, що хоче якось віддячити складному і водночас прекрасному року, який подарував гарну звістку про поповнення в родині, створивши якийсь оберіг. Так з’явився на світ білосніжний янгол, який прикрасив у їхньому домі верхівку різдвяної ялинки, а після свят перемістився на поличку в якості інтер’єрної ляльки-оберегу. Жінка вірить, що цей янгол-берегиня допоміг їй благополучно виносити дитину попри серйозні проблеми зі здоров’ям та розв’язати фінансові проблеми.
А вже наступного року перед святами майстриня виставила світлину із в’язаним мереживним янголом у себе в інстаграмі та фейсбуці. Підписникам робота сподобалась і Юлія отримала декілька замовлень на такі обереги. А цьогоріч в’язальниця записала одразу два уроки зі створення янголів-берегинь у меншому та більшому розмірах, якими надзвичайно пишається. Техніка в’язання із тонкої бавовняної нитки хоч дуже непроста, проте дуже сподобалась ученицям володимирської майстрині.
– Цікаво, що коли в’яжеш янголів, навіть скрупульозно дотримуючись схеми, вони все одно щоразу виходять іншими. Справжня магія! Під час створення оберегу, а в мене на це йде не менше двох днів, обов’язково потрібно думати лише про хороше, вкладаючи у роботу позитивну енергію. Дуже добре помолитись перед початком роботи. Тоді такий янгол обов’язково приноситиме удачу та благополуччя його власникам.
Тетяна ІЗОТОВА.
