На головну Господарюємо З кожною квіткою щодня треба привітатися

З кожною квіткою щодня треба привітатися

242

Знати, любити і плекати кожну рослинку Неонілу Долгунську ще з дитинства навчала мама. А розвинути своє хобі, вивести його на новий рівень їй вдалось завдяки інтернету, де є сайти, блоги, і групи спілкування квітникарів, що представляють усі куточки України. Нині Неоніла Іванівна вирощує різноманітні рослини, назви яких більшість із нас навіть не чули. Вона ж ласкаво називає їх дітками, пам’ятає всі найдрібніші деталі та особливості догляду, запевняє, що робота на грядці знімає будь-який стрес, і пригадує, як усе починалось з однієї-єдиної фіалки.

Тепер на спеціально встановлених стелажах у квартирі квітнуть уже зо п’ятдесят різновидів цих домашніх квітів роду сенполій. Є серед них і з зовсім дрібненькими квітами, і з гладенькими ніжними пелюстками, і з пишними махровими суцвіттями. На горщиках написи з номерами та назвами – така кількість екземплярів уже потребує каталогізації. Нижні полички передбачені саме для саджанців-листочків, з яких виростають нові рослини. Хоча, як розповідає квітникарка, люди вирощують фіалки і просто з насінини. Особливо цікавим для неї є досвід «колеги» з Франківщини  Галини Радловської, яка не просто має уже пів тисячі різних фіалок, а й сама виводить нові сорти. На виставці пані Галини у Львові Неоніла Долгунська придбала кілька нових рослин і для своєї колекції, сама ж іще вивести власний сорт не наважується. А ще поряд із фіалками у неї ростуть і стрептокарпуси, дуже делікатні квіти з тієї ж родини.

- реклама -

Господиня розповідає, що вчилася правильним підходам до вирощування цих квітів і на власних помилках, і на консультаціях інших квітникарів. Та не всі охоче діляться своїми секретами, Неоніла Іванівна ж, навпаки, старається дати тим, хто зацікавився, дієві поради. Фіалки дуже світлолюбні, їм потрібно забезпечити хоча б 12-годинний світловий день, що в наших умовах, особливо взимку, неможливо. Саме тому вона користується лампами денного світла, які встановлені над кожною із поличок з горщиками. Щоб рослинка тягнулась угору, а не лише в бік ближнього вікна, горщик потрібно часто обертати. Обов’язкова умова – легкий грунт, найкраще купити універсальний коричневий, розвести його навпіл із спеціальним мінералом для рослин – вермикулітом. Мінімум раз на рік кожну рослину слід пересадити, так вона цвістиме рясно. А от поливати фіалки треба дуже обережно, практично по краплинах, аби не передати їм згубної для ніжних листочків вологи. Якщо виклюнувся молодий саджанець, старий листок краще підрізати, щоб не відбирав поживні речовини від рослини, яка лише формується.

Окрема тема – підживки, вони різні для різних рослин. Наприклад, калієві корисні квітам, азотні додають листю зелених барв. Є й зовсім спеціальні – для окремих рослин.

Узагалі, розповідає пані Неоніла, квіти настільки різні, наче індивідуальності. Ось білосніжні, жовті, тигрові та інші орхідеї, які живуть у другій її кімнаті, теж не менш вибагливі: деколи їм треба міняти кору, на якій вони ростуть, не поливати, а давати можливість  самостійно тягнути воду з мілкої посудини, у яку поміщається горщик із рослиною, а ще створювати затінок. А ще їй дуже шкода, коли бачить, як господині виставляють ці квіти у вікнах домівок на нищівному сонці, адже орхідеї походять із джунглів, де через покров буйної зелені на них ніколи не потрапляють прямі сонячні промені.

А от адендуми, яких у Неоніли Долгунської вже кілька, – це троянди пустелі, звиклі до великої кількості світла і малої – води. Тому вологу про запас накопичують у стовбурі. А травянистий гібіскус потрапив у її домівку завдяки карантинним обмеженням, бо жінка, яка планувала його висадити у себе на дачі, не мала чим виїхати за межі міста, тож, аби врятувати придбане насіння, вислала його Нелі Іванівні, а та поштою відправить їй згодом готову рослину. І це не перший випадок, коли любителі квітів з різних міст і сіл України по-дружньому виручають один одного, обмінюються саджанцями, просто дарують рідкісні рослини та товари для садівництва.

З квартири прямуємо на присадибну ділянку – тут затишно і по-домашньому спокійно. Співають птахи, ростуть вишеньки-черешеньки, що вже готуються достигнути, пишнокосі берези і ялинка, яку колись підібрали зі смітника. І у кожному куточку – квіти. Два десятки різних сортів братиків повертають голови до сонця, у рядок чередуються ранні та пізні півонії – одні вже квітнуть, а інші їх замінять через тиждень-два, набираються сил для цвітіння лілії, розсипались у траві рожеві маргаритки, радує вишуканим виглядом садова орхідея, яку у народі звуть «венериними черевичками».

Своєї черги цвітіння дожидаються звичні для нас гладіолуси, гвоздики та флокси, клематіс і пеларгонія, а також троянди, серед яких і «Керрі» – подарунковий сорт з високим стеблом. А ще квіти із вишуканими назвами – лобелія, бругмансія, рододендрон. Деякі рослини відразу в різновидах: чотири сорти хости, рожева і червона астильба, біла і рожева магнолія, п’ять видів сон-трави.

Особливої пишності у сприятливих домашніх умовах на ділянці Неоніли Долгунської набувають польові волошки, лісові анемони та конвалія – біла і рожева. А ще тут є лікарські рослини: ехінацея, чортополох та «панське кадило». Не обійшлось і без кущів та дерев – вже забіліли ягідки на молодих кущах лохини, підросли з дрібний саджанців туї та ялинки, з плода виріс каштан рожевий, а пагінці білої айви перебувають ще в процесі підготовки до висадки.

Частину рослин, які зазвичай вирощують із саджанців, Неоніла Іванівна все ж виводить із насінини. Хоча, каже, це процес довготривалий і клопітний. Так, з насіння вирощені лісові сунички, кали, гравілат. Довелось довго походити біля деревовидної півонії – як виявляється, посіяне у серпні або вересні насіння проростає…аж через два роки, а зацвітає кущик десь на п’ятому-шостому році життя. Красивий морозник, який після перецвітання перетворюється на чудовий декоративний додаток до букетів, сіється сам на зиму, проходить стратифікацію морозом, лиш тоді проростає.

А є й дивні екземпляри. Наприклад, багаторічна рослина пізньоцвіт зацвітає після того, як зникає його листя, а печіночниця навпаки – випускає листочки, коли уже зникають її квіти. Неоніла Долгунська радіє, що її захоплення розділяє чоловік, у всьому допомагає. Діти, які вже дорослі та мають власні сім’ї, теж підтримують мамине хобі, частенько привозять у дарунок рідкісні або бажані квіти. Не менш зацікавленими у тому, чим же там щодня на грядках зайнята господиня, є грайливий песик Томмі та поважний рудий кіт Василь. А вона ж мусить щодня заглянути, привітатись із кожною своєю рослиною, помітити найменші зміни у їх рості, закарбувати на фотознімку момент прекрасного цвітіння і просто, споглядаючи навколо, дати можливість насолодитись своїй душі, назавжди закоханій у квіти.

Юлія ПАШКОВА.

 

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

5 + пять =