Військові капелани отці Юрій Здебський, Ігор Бігун і Володимир Мицько (на фото) нині перебувають у зоні активних бойових дій – там, де наші героїчні воїни 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого дають відсіч російським окупантам і звільняють українські території від загарбників. Духовні наставники поряд з військовими, щоб при можливості спілкуватися з ними, разом промовляти слова молитви і благословляти на виконання завдань. Нам вдалося зв’язатися з отцем Юрієм і кілька хвилин поспілкуватися про духовну підтримку захисників.
– Наші бійці – сильні духом, впевнені та рішучі. Вони дуже вмотивовані, бо знають, що за їхніми спинами рідні, друзі, земляки та весь український народ – люди, які збирають їжу та необхідні речі та передають сюди. Будьте певні, ваша допомога надходить і ми її відвозимо у різні підрозділи, тож не вірте неправдивим дописам, які стверджують протилежне, і взагалі, менше дивіться новин і слухайте чужих переказів, зберігайте спокій.
Отець Юрій передає слова вдячності від наших військових людям, які хто чим може допомагають армії, усім благодійним організаціям, що нині заледве не цілодобово працюють, щоб зібрати необхідне для бійців та доставити їм.
Останніми роками в зоні ООС зводили храми, облаштовували каплички чи хоча б окремі кімнати, куди могли прийти після чергування військовослужбовці, щоб поспілкуватися зі священником і помолитися. Нині триває повномасштабна війна, постійно ведуться запеклі бої, тому облаштувати бодай місцину для молитов – неможливо та й зібрати кілька бійців разом для спільної молитви теж, то ж капелани читають молебні в автомобілі, коли пересуваються з пункту в пункт, а на місці лише спілкуються з бійцями і благословляють їх.
Отці поряд з воїнами і в гіркий час втрат, коли доводиться прощатися та проводжати в останню путь загиблого побратима. Біля автомобіля з тілом Героя читають заупокійний молебень і після цього авто вирушає в дорогу.
Доводилося нашим капеланам хоронити також загиблих мирних жителів. Внаслідок дій російської армії днями було розгромлене житло мешканців одного з населених пунктів. Двох осіб поховали на тамтешньому цвинтарі наші військові, не знайшовши місцевого священника. Тож отець Ігор, як тільки трапилася можливість, вирушив на кладовище і здійснив чин поховання та запечатування гробу.
Розпочався Великий піст – час смирення, покаяння, добрих справ і посиленої молитви. Нині, каже отець Юрій, маємо зосередити свою увагу не стільки на дотриманні обмежень у виборі страв, як на духовній складовій посту. Тож рідні бійців, які у цей час виборюють перемогу, якщо дозволяє ситуація в місті чи селі можуть відвідати службу Божу у храмах. Нині там підносять посилені молитви за Україну, за наших воїнів, за перемогу правди й справедливий мир. Такі ж молитви читають капелани у зоні, де виконує свої бойові завдання наша бригада. Крім цього, отці, звертаючись до Всевишнього, поіменно називають військових, які саме у цей час особливо потребують його захисту та опіки.
Валентина ТИНЕНСЬКА.
