З болем, глибоким смутком і сльозами на очах у двох громадах району проводжали в останню дорогу воїнів, які віддали своє життя за волю України. Запам’ятаймо їхні імена.
Ігор Клапіюк (м. Володимир)
Володимирчанин Ігор Клапіюк захищати Україну пішов із самого початку повномасштабного вторгнення росії – з 26 лютого 2022 року. Не вагався, бо відчував за собою обов’язок свою землю, свій дім, свою рідню захистити.
«На кожну хвилину часу в тебе було в запасі мільйон жартів і анекдотів… Твоєї доброти вистачило б на цілий Всесвіт… – пише про Ігоря Клапіюка волонтерка Юлія Кротач. – Ти був найкращим сином, люблячим братом, вірним чоловіком, справжнім господарем, сильним батьком своїх синів, крутим дядьком – і цей перелік можна продовжувати до безкінечності. Ти був в найпекельніших місцях, але все одно жартував, хоч і важко тобі було, так важко, що кожен із нас цього не зможе навіть уявити. І хочу, щоб кожен знав, що ти загинув за вільну Україну. Кожен має знати, що ти герой, бо ти таким і був завжди».
Ігор Клапіюк загинув 15 квітня на Луганщині, відвойовуючи від ворога українську землю. Герою було 46 років. У нього залишилися мама, дружина та двоє синів.
Ігор Боярин (с. Верба, Оваднівська ТГ)
Глибокий смуток знову огорнув жителів села Верба – додому на щиті повернувся їхній земляк, молодий воїн-десантник Ігор Боярин.
Чоловік відважно й віддано захищав Україну, не шкодуючи власного життя боронив нашу землю від ворога. Служив у складі 95-ої окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Мав позивний «Джафар».
Ігор довгий час вважався зниклим безвісти. Хай який важкий цей статус, та все ж він лишав місце для надії. І рідні вірили, надіялися, сподівалися, що повернуть його додому живим. Та дива, на жаль, не сталося.
Ігоря Боярина провели в останню дорогу у рідному селі. У Героя залишилися дружина, донечка, батьки та сестра.
Редакція видання «Слово правди» висловлює глибокі співчуття рідним і близьким полеглих захисників. Вічна шана і пам’ять Героям!
