Не минає й тижня аби до громад Володимирщини не линули сумні звістки про загибель на фронтах російсько-української війни наших захисників. Звільняючи окуповані землі загинули та померли герої з Нововолинської, Іваничівсько та Зимненської громад. Запам’ятаймо їхні імена!
Богдан Павлов (м. Нововолинськ)
«Загинула надзвичайно добра людина» – такими словами про загиблого героя Богдана Павлова відгукуються його друзі та знайомі у фейсбуці. На Луганщині під час виконання бойового завдання перестало битися його мужнє серце.
«Бодя, Богданчику, як повірити, що немає тебе поміж нас! Світла душа лети туди, де немає ні смутку, ні зітхань… А ми, згадуватимемо тебе у молитвах», – пише Люба Резванюк.
Богдан Павлов, 1993 року народження, разом з родиною мешкав у Нововолинську. Оплакують втрату батьки, дружина та син. Нововолинці ж коридором шани провели захисника до його дому, а прощалися з героєм у Свято-Духівському соборі.
Поховали Богдана Павлова на Алеї Слави Героїв у його рідному місті.
Олександр Маргіта (Іваничівська ТГ)
Невблаганна смерть забрала життя ще одного жителя селища Іваничі, військовослужбовця, молодшого сержанта Олександра Ігоровича Маргіти.
Молодий та щирий, ще жити б та жити, але війна забирає найкращих синів, які з гідністю пішли захищати українську землю від ворога.
У зв’язку зі смертю героя в Іваничівській територіальній громаді оголошено триденну жалобу, приспущено Державні Прапори з чорними стрічками.
В день похорону захисника земляки встелили квітами його останню дорогу до рідного дому. На колінах зустрічали траурний кортеж у селах Соснина, Менчичі, Мишів, Древині та в Іваничах.
Валентин Литвинчук (Зимненська ТГ)
Назавжди 22-річним у рідні Яковичі на щиті повернувся Валентин Литвинчук.
Загинув воїн у Запоріжжі. Служив старший солдат механіком-водієм у гірсько-штурмовій роті військової частини А-1778. Разом з побратимами ніс службу на важливій ділянці фронту, не даючи ворогові окупувати ще один обласний центр України.
«Це так проти всіх законів Всесвіту, проти законів природи і законів життя – забирати у вічність молодих, хоробрих, найкращих…
Кожного разу, хоронячи загиблого військовослужбовця, серце наповнюється болем… Сьогодні ж серце розривається на мільйони шматків, бо знаю тебе всі роки твого такого надто короткого життя. І не можу уявити, як говорити відтепер про тебе в минулому часі…
Легких тобі хмаринок, Валентине, хай на небі тобі буде світло, мирно та затишно», – написала у фейсбуці Наталя Лазар.
Десятки машин і в кожній синьо-жовтий прапор, жалобний гул сирен – так земляки траурним кортежем провели свого захисника з Володимира до рідних Якович, де він знайшов свій останній спочинок.
