Новини

Захоплива подорож до «Золотої підкови Львівщини»

Архів
3 переглядів

Для більшості подорожуючих ця цікава і незабутня поїздка стала справжнім відкриттям, адже відвідати древні замки було їхньою давньою мрією. А здійснити її допомогли друзі й наш водій Іван Миколайович, котрі й організували подорож до Золочівського, Підгорецького і Олеського замків, які об’єднує відомий туристичний маршрут  «Золота підкова Львівщини». За сотні років змінювалась їх форма і значення, утім там і нині витає таємничий дух минувшини. На нас чекали вишукані резиденції королів, де у галереях розміщені унікальні експонати, заміські садиби, оборонні споруди, гірські пейзажі та ще море позитиву і вражень.

У Золочівському замку – Китай і Японія

Наша подорож пролягла через Павлівку на Броди, а звідтіля у містечко Золочів, яке славиться історичними пам’ятками,  найвідоміша з яких – замок з китайським палацом – таких  лише три у Європі. Від Володимира до Золочева до 170 кілометрів в один бік, дорога рівна,  відремонтована, окрім відрізку до Павлівки, ще вибоїстий шлях трапився перед містечком. Є можливість під’їхати до музею-заповідника, який розташований у замку, де перед в’їзною брамою у фортифікаційній споруді частують львівською кавою, а поряд продають сувеніри. Відвідати замок (розпорядок у всіх інших такий же) можна щодня, окрім понеділка, з 11 до 17 години, квиток для дорослих – 90 гривень, екскурсія 150, для дітей і пенсіонерів – 20 (відповідно 60), для студентів – 60 (90). Для соціальної категорії є знижки.

Золочівський замок – це музей-заповідник, який відреставрований дванадцять років тому, є філією Львівської галереї мистецтв. Тут відновили колишнє розміщення кімнат і залів. У Китайському палаці відкритий музей східних культур з чайною залою, розміщено понад двохсот творів образотворчого мистецтва різних періодів, скульптур, зберігаються археологічні експонати, мумії, фрагменти єгипетських саркофагів, японська графіка.

Побудований замок у середині шістнадцятого століття на місці дерев’яного. Дивиною у ті часи була каналізаційна система. Коли у Версалі користувались нічними горщиками, то у Золочівському палаці облаштували аж  шість вбиралень! Історія замку пов’язана з іменем польського шляхтича Якова Себезького (його син Ян був королем Польщі), котрий перетворив палац на неприступну фортецю на західних кордонах. Тут збереглися вали, бастіони, корпус над воротами і равелін, а на фортечних мурах стоять гармати. Таять в собі давню таємницю величезні брили з каменю вагою до десяти тонн, які лежать на подвір’ї, що духмяніє від пахощів троянд. Історики припускають, що брили завезли тамплієри, і викарбували на них таємничі літери. Може вони вказують на місце, де заховані скарби?  У центрі каменю є два віночка – терновий і з маку.Винахідливі туристи вже самі загадують бажання: якщо в отвір вставити палець і покрутити, то вони збудуться.

Саме з Яном і його коханою дружиною Марисенькою, котра була кумою короля Франції Людовіка 14, пов’язана історія замку. У народі казали, Марія править Яном, а вже він Польщею. Саме цій француженці, яку Польща так і до кінця не визнала королевою, Золочів завдячує своїм мистецьким і художнім розквітом, адже це вона збудувала  і завезла в китайський палац унікальні твори мистецтва. Ми мали можливість спуститися у підземелля, де  безліч підземних ходів. Легенди розповідають,  що один з них вів до скарбниці, де зберігалися золото і коштовності польської корони. І ключі від неї мала тільки Марисенька. У роки правління угорського уряду в замку розташували суд і в’язницю, у п’ятдесятих роках – професійне технічне училище.

Чи існують привиди у Золочівському замку? Скоріш тут блукають замучені душі тих, кого енкаведисти знищили у в’язниці на початку Другої світової війни. І ця історія нагадує володимирську тюрму.

Біла пані з українського Версалю

Із Золочева вертаємось майже два десятки кілометрів до шляху, що веде на Чоп, і звернувши трохи вліво потрапляємо у  Підгірці, де височіє замок Конєцпольських- один з найкращих в Європі зразків поєднання імпозантного палацу з бастіонними укріпленнями, який називали українським Версалем завдяки архітектурній естетиці, розкоші інтер’єрів і цінній колекції творів мистецтва. З півночі палац прикрашений просторою терасою з балюстрадою та скульптурними композиціями. Гості приїжджали крізь арочний портал з колонами, а від ворогів з трьох боків був захищений глибокими ровами.

Заїжджий двір замку (який, до речі, досить непогано зберігся) пам’ятає французького письменника Оноре де Бальзака, який зупинявся в Підгірцях по дорозі на зустріч зі своєю коханою Евеліною Ганською. Символічно, що саме в замку знято епізод фільму «Помилка Оноре де Бальзака».

Якщо зовнішній вигляд споруди вражаючий і величний, то внутрішній – повна протилежність: занедбаний, без ремонту та експонатів. Його ансамбль складається з  триповерхового палацу, заїжджого двору, костелу і французького парку з  рідкісними деревами і квітами, скульптурними композиціями. Власне грабовою алеєю, яка також не впорядкована, ми прямуємо до палацу повз розлогу срібнолисту липу, якій понад три сотні років. Кажуть, колись на вході у замок, на мармуровій таблиці був напис: «Вінець ратних трудів – перемога, перемога – тріумф, тріумф – відпочинок». І тут відпочивав коронний гетьман Станіслав Конєцпольський. Нині пусто і незатишно у давніх  палацових залах, що мали назви  столова, кармазинова, золота, дзеркальна, жовта, зелена, та у двох кабінетах – китайському і мозаїчному.

Майже одночасно збудовано костел Святого Йосипа- родову усипальницю Жевуських. Останніми володарями маєтку були князі Сангушки, за них діяв приватний музей, де були зібрані унікальні колекції малярства, зброї, військової атрибуції, бібліотека. У роки Другої світової війни тут розмістився шпиталь для німців, згодом – для воїнів УПА. Померлих ховали на території парку. Після війни сюди перенесли санаторій для хворих на туберкульоз, але у 1956 році виникла пожежа, яка знищила розкішний інтер’єр і дах. Після ремонту споруду знову використовували  для лікування. І лише у роки незалежності, стараннями директора Львівської галереї мистецтв світлої пам’яті Бориса Возницького  палац включено до реєстру «Сто пам’яток світу», які потребують невідкладної реставрації. На жаль, цей диво-палац ще не відреставрований. Утім, приваблює казковими краєвидами, які видно з високих терас на кілька кілометрів,  і легендою про Білу пані, чия таємнича постать виринає з темряви підземелля зі моторошними стогонами. За переказами, молода дружина старого господаря замку, ставши жертвою ревнощів чоловіка, за його наказом замурована живцем в стінах. З тієї пори її душа не знаходить спокою і все блукає. Кажуть свідками незвичайних явищ в палаці були не тільки його мешканці, але і пароаномальну активність підтвердили учасники «Битви екстрасенсів». Сенсорні феномени,  які не мають нічого спільного з реальністю, виявила в палаці й американська група так званих «мисливців за привидами».

Найстаріший замок з тисячею рідкісних експонатів

Далі вирушаємо до найстарішого замку Львівшини – Олеського, якого добре видно з дороги на висоті понад п’ятдесят метрів. Вперше будівля згадується наприкінці чотирнадцятого століття, коли Папа Римський подарував його і укріплення Тустань католицькому архієпископу. Історики припускають, що замок побудований одним із синів галицько-волинського князяЮрія ЛьвовичаАндрієм або Левом, і стояв він на межі Волині й Галичини, згодом  – на кордоні Литви й Польщі, тому за нього точилася постійна боротьба між цими державами.

Через три  століття володарем стає польський король Ян III Собєський. Коли він народився, повитуха принесла його в тронний зал, щоб спеленати.  У цей час сильно загриміло, і стіл, розколовся на дві частини. Ясновидці напророкували дитині велике майбутнє, і він таки переміг турків під Віднем.  

Часто замок руйнували землетруси і пожежі, його грабували численні шукачі скарбів… Не менш пошкодили його і самі власники. Якось випадково в одній з кімнат знайшли замурований скарб. І відтоді почалися гарячкові пошуки інших коштовностей: розбивали стіни з розписами, руйнували каміни, знімали мармурову підлоги. Наприкінці 19 століття замок перетворився на руїну. Його порятували поціновувачі історії: за зібрані у Львові кошти замок викупили, і він стає власністю держави. Пропонували відкрити тут інтернат для студентів учительської семінарії, монастир, народну школу, що і зробили. Потроху розпочали ремонти, але за радянської влади їх зупинили.  Під час Другої світової війни у замку стояла дивізія Власова, утримували військовополонених, пізніше розмістили склади.

У повоєнний час замок занедбали, а пожежа1951року знищила його до голих стін. Практично фортецю відновили з руїн. Її передали Львівській галереї мистецтв, яка відкрила музей. А експонатів тут не злічити! Музейники кажуть, тільки третину показали для огляду, більшість чекає своєї черги у сховищах. У дев’ятьох залах зібрані колекції дерев’яних скульптур 14-19 століть, гобеленів, рідкісні полотна видатних художників старовини, іконостаси, портрети королів та інших знаменитостей, старовинні меблі з Греції, італійська скульптура, французька ліпнина…

Тетяна АДАМОВИЧ.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up