Новини

Серед цікавих володимирчан варто згадати ім’я Петра Заклекти, який значну частину життя присвятив вивченню історії Володимира і Волині. Спілкуватися з краєзнавцем було цікаво, він мав грунтовні знання і залюбки ділився ними із усіма, кого зацікавлювала історія. 28 грудня йому виповнилося б 80 років.

Петро Заклекта народився в селі Новосілки Грубешівського повіту на Холмщині – прадавній етнічній українській землі, яка нині належить Польщі, у селянській родині. Доля не балувала хлопця змалечку: у 1944 році під час атаки поляків на село мама, налякана стріляниною, кинула маленького Петрика у благенькій ковдрочці у засніжений окоп, бо побігла рятувати п’ятирічну доньку. Мало хто сподівався, що дитя виживе, але баба-повитуха наказала почергово скупати у холодній і гарячій воді, і це його врятувало.

Навесні 1945 року родина Заклект, як і тисячі інших забужан (у 1944-1946 роках із Холмщини евакуйовано понад 33 тисячі українців) переселилась на Волинь – на хутір Кургани Шепельської сільради Луцького району. Повоєнне дитинство було важким. Петрик взувався у батькові чоботи, одягав пальто, пошите з шинелі, і йшов до семирічної школи у с. Боратин. А щоб заробити на шматок хліба, мав допомагати батькам – випасати худобу, працювати на паровій молотарці, возити зерно на тік.
Якось шестикласник Петро прочитав у районній газеті статтю Григорія Гуртового про історію Торчина і довколишніх сіл. Автор просив допомоги у зборі експонатів для майбутнього музею. На канікулах хлопець приніс краєзнавцю кремнієву сокирку з неолітичного поселення на березі річки Сарни. Ця зустріч стала знаковою у долі хлопця, спонукала зайнятися краєзнавством.
Григорій Гуртовий – автор багатьох книг, організатор і директор музею у Торчині Заслужений працівник культури України – став для Петра Заклекти наставником у краєзнавчій науці. Після армійської служби Петро заочно закінчив історичний факультет Луцького педінституту. Ще навчаючись, почав учителювати у Лудинській школі на Володимирщині. Разом з учнями оформив тут кабінет історії, зібрав матеріали про минуле села, його видатних людей. Використовував методику викладання живої історії, яку перейняв від Гуртового. Кілька років був секретарем районної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Трохи викладав у Суходільській школі, вчителював у Володимир-Волинській № 3.
У 1967 році у при районній бібліотеці організовано музей «Народжені бурею» і Петро Заклета став його громадським директором. У 1971 році до 100-річчя Агатангела Кримського педучилищу присвоєно ім’я видатного вченого. Петро Михайлович також був причетний до цього. А ще краєзнавець зібрав матеріали про художників Григорія Маковського і Миколу Рокицького, професорку-медикиню Олену Хохол, народного артиста УРСР Олексія Омельчука, професора-селекціонера Євгена Бобка, фізика Стефана Стубелевича.
У 70-х роках минулого століття Петру Заклекті пощастило спілкуватися з відомим краєзнавцем Олександром Цинкаловським, який навчав молодого колегу: «Збирайте все – стародруки, монети, ікони, речі побуту. Здається, воно не потрібне нині, але стане безцінним завтра».
Перу Петра Заклекти належить чимало краєзнавчих заміток і статей, матеріали про ювілей Володимира-Волинського друкувалися у Києві, москві, білорусії. Їх автор тоді був нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. У 1988 році до 1000-ліття Володимира-Волинського у єпископському замку відкрито експозицію історичного музею, багато праці у цю справу вклав Петро Заклекта.
З середини 1970-х років розпочалося систематичне вивчення пам’яток Володимира, передусім архітектурних, групою ленінградських археологів під керівництвом П. Раппопорта. Перші розкопки проведені у 1975 році на руїнах «Старої катедри» на околиці Володимира, а окремий загін цієї експедиції під керівництвом Маріани Малевської згодом проводив пошуки храму св. Якима і Ганни на території дитинця міста, а також розвідково досліджував церквища храмів св. Василія та св. Параскеви П’ятниці. У 1982-1984 роках до вивчення пам’яток Володимира у складі експедиції приєдналася Г.Пєскова. Вона досліджувала невідомий храм середини 12 ст. на вул. Садовій, а також вела пошуки князівського палацу поряд з Успенським собором та рештками храму на Онуфріївщині.
Петро Заклекта був особисто знайомий із цими світилами історичної науки, брав участь у кожній з цих експедицій по давньоруському Володимиру, працював старшим науковим співробітником історичного музею. Долучався він і до мистецтвознавчої експедиції Героя України Бориса Возницького.
Його знали старожили міста і багатьох сіл Володимирщини, оскільки чоловік не був «кабінетним вченим», а намагався спілкуватися з людьми, вивчати історію від її живих свідків і очевидців.
У задумах краєзнавця було дослідження культурного центру Волині 16 ст. села Меляновичі на Володимирщині, де жив Андрій Курбський – соратник Івана Грозного, хотів дослідити місце битви 1017 року під Лудином, де зійшлися війська Ярослава Мудрого і Болеслава Хороброго.
Проте, усі ці задуми обірвала трагічна смерть у лютому 2015 року.