Новини

Заріччя з Ласковом планують невдовзі “побратися” – інтерв’ю із зарічанським сільським головою Ігорем Пальонкою

Архів
25 переглядів

До адміністративного центру Зарічанської сільради з міста пішки добратись можна за кілька хвилин, але територія, на яку поширюється його діяльність, доволі велика. Розташована поміж двома містами обласного значення – Володимиром-Волинським та Нововолинськом, а також між Зимнівською та Устилузькою об’єднаними громадами, саме Зарічанська досі перебуває у статусі сільської ради. Тож у контексті реформи адміністративно-територіального устрою про щоденні справи та перспективні плани розмовляємо із зарічанським сільським головою Ігорем Пальонкою, який уже сім років незмінно керує приміською сільрадою.
На погоджене заздалегідь інтерв’ю Ігор Анатолійович приїжджає із зустрічі з проектантами – оглядали сільські дороги, на яких запланували цього року проводити ремонт. З цього й розпочинаємо розмову.
– Ні для кого не секрет, що не лише у Зарічанській сільраді стан доріг – болюча тема. Як боретесь із проблемою?
– Територією сільради пролягають автотраси, які на балансі служби автодоріг. Та намагаємось зробити і свій внесок у їхній ремонт. Приміром, на умовах співфінансування поремонтували півтора кілометра дороги Федорівка – Заріччя. Про вулиці, які мають білощебеневе покриття, уже не говоримо – просто купуємо щебінь та проводимо підсипання. Самостійно обладнали зупинку в етностилі у Заріччі, з новосілківською допоміг Євген Шелепіна. Спільними фінансовими зусиллями сільського, обласного бюджетів та служби автодоріг відремонтували відрізок дороги в межах села Суходоли орієнтовною протяжністю кілометр в напрямку сіл Ласків та Вощатин, якою шкільний автобус довозить дітей на навчання.
– Власне, Ласківська сільрада – це та територія, яка в майбутньому стане частиною Зарічанської громади?
– Маємо величезну надію на це. Уже позаду громадські слухання та сесії, під час яких жителі Ласківської та Зарічанської сільрад висловили бажання до об’єднання у територіальну громаду відповідно до адмінреформи, що триває в Україні. Документи про таку ініціативу ще в листопаді минулого року надіслані до Києва. Наскільки мені відомо, ствердні висновки вже надані Мінрегіонбудом та Міністерством юстиції України, залишилось отримати погодження уряду в цілому. Відтак, створення Зарічанської громади буде внесено у обласний перспективний план з децентралізації, а тоді й вибори призначать. 2017 рік – завершальний у першому, місцевому етапі реформи, сподіваємось, що в жовтні вже обиратимемо раду громади, об’єднавшись з сусідньою сільською радою.
– Тобто, умови, визначені постановою уряду як такі, що дозволяють визнати громаду самодостатньою і спроможною, виконані?
– Переважно. Єдине, що не дозволило створити об’єднану громаду ще на початку впровадження реформи, це близькість її центру до центрів сусідніх територіальних утворень: Зимнівської ОТГ та міста обласного значення Володимира-Волинського. У всьому іншому – вимоги уряду виконано. Територіально населені пункти майбутньої громади займають достатню площу, кількість населення відповідає нормам.
Стосовно фінансової спроможності, то громада виступатиме чи не на першому місці. За підрахунками, близько дев’яти мільйонів гривень щорічно надходитимуть у її бюджет лише від розташованої на нашій території птахофабрики. Це при 2,7 мільйона гривень у рік власних доходів, які маємо на цей час. Крім того, джерелами доходів є оренда паїв, звичайно ж, нам надходитимуть кошти податку на доходи фізичних осіб, скажімо, працівників шкіл, працюємо над впорядкуванням земельних відносин з дрібними землекористувачами, а значить – і додатковими доходами в бюджет. З крупними орендарями земель щодо сплати податків і зборів проблем не виникає. Прораховано всі можливі фінансові надходження, яких сповна вистачатиме для об’єднаної громади.
Зарічанська сільрада не є першопрохідцем у цій реформі. Ми бачимо всі перспективи і ризики її впровадження. У рішеннях щодо створення громади упевнені, адже маємо ресурси і резерви для забезпечення потреб і без державної допомоги. Запорукою розвитку є розташування на території сіл великого підприємства, агрофірм, малого бізнесу, які не лише дають дохід у бюджет, а й забезпечують робочі місця населенню, що має бути визначальним фактором в оцінці спроможності громади.
– Серед експертів з реформи побутує думка, що її основою має бути система надання медичних послуг. Як з цим у Зарічанській сільраді?
– Первинна ланка існує: ФАПи розташовані у кожному селі. Щоправда, на брак фінансування фельдшери скаржаться. В ході реформування ці заклади передадуть на баланс громади, що дасть змогу їх фінансувати краще.
Саме ж село Заріччя знову в очікуванні: заплановане будівництво амбулаторії загальної практики сімейної медицини за кошти Світового Банку щороку відкладається з причин, які від нас не залежать. Приміщення під кабінети є – це одне крило будівлі сільради, проектно-кошторисна документація виготовлена та затверджена. Передбачено, що в амбулаторії працюватиме сімейний лікар, надаватиме послуги бригада «швидкої допомоги». За умови перших надходжень обіцяних коштів, приступатимемо до роботи. А приміщення ФАПу у Заріччі можна переобладнати під житло для лікаря і його родини, тож, сподіваюсь, хоча б проблеми зі спеціалістом у нас в майбутньому не виникне.
Ремонт адмінприміщення ради не розпочинаємо, хочемо зробити все у комплексі, щоб гармонувало із дитсадком, який не так давно відкрили.
– Питання з дошкільним вихованням дітей тепер вирішене?
– Зарічанський ДНЗ має дві групи, загалом його можуть відвідувати 60 дітей, стільки – і в Суходільському дитсадку. На будівництво такого необхідного дошкільного закладу у Заріччі витрачено 6 мільйонів 432 тисячі гривень, а от другій у сільраді дошкільній установі вдалось лише придбати меблі та спільно з працівниками і батьками вихованців зробити ремонти у роздягальнях двох груп, облаштувавши натяжні стелі, освіживши кімнати. Та він потребує капітального ремонту, тому виготовили проектно-кошторисну документацію, відповідно до якої буде замінено покриття даху, відновлено актовий зал, зроблено внутрішній ремонт у приміщеннях, де в перспективі плануємо відкриття третьої групи. Суходільський садочок вже не один рік приймає малюків з Ласківської сільради, туди ж доїжджає малеча з найвіддаленішого нашого села – Дігтева. Завершивши його облаштування, зможемо сказати, що проблема забезпечення дошкільнят необхідною підготовкою розв’язана.
– Як думаєте, мережа шкіл буде оптимізовуватись?
– Нині такої необхідності немає. В усіх початкових школах достатньо учнів для їх функціонування у наступному навчальному році. У Новосілках школа хоч і початкова, але у ній 28 дітей. Завдяки спонсорській допомозі від господарства Євгена Шелепіни замінили там вхідні двері, за кошти підприємства «Пан Продукт» та ТОВ «П’ятидні» – провели заміну вікон, за кошти районного бюджету облаштували внутрішній санвузол та провели ремонт опалювальних грубок.
Суходільська школа завжди була серед кращих у районі. Зараз у ній 158 учнів. Йдеться про те, аби вона в перспективі набула статусу опорної школи, це дало б поштовх для подальшого розвитку.
– А відпочити діти та молодь мають де?
– Намагаємось створити гідні умови для реалізації спортивного потенціалу, тренувань молоді – невеликі спортмайданчики встановили коштом сільського бюджету в Суходолах і Федорівці.
Торік за підтримки народного депутата Ігоря Гузя дитячий майданчик встановлено біля Зарічанського ДНЗ. А в селах Дігтеві і Новосілках таке облаштування продемонструвало, наскільки згуртовані та небайдужі наші люди. Придбано обладнання на умовах співфінансування від сільради та фонду «Тільки разом». У Новосілках жителі дружно розчищали хащі на території між школою та клубом, окрім ігрових споруд влаштували волейбольне і футбольне поля, до речі, якраз плануємо підсіяти їх травою. На останню толоку кілька тижнів тому вийшли три десятки небайдужих мешканців села. Жінки розвозили пісок, чоловіки заливали стійки на ворота та сітку.
У Дігтеві місце для майданчика обрали затишне і красиве – біля церкви, у центрі села. Жителі турбуються про його чистоту та збереженість, що не може не радувати. Тому, принагідно хочу подякувати усім, хто докладає зусиль, аби наші села ставали кращими.
– Чисто ж не там, де метуть… Зі сміттям як боретесь?
– У селах Заріччя, Суходоли та Федорівка давно налагоджено централізоване вивезення сміття, утім, користуємось послугами за договорами. Хочемо внести в це деякі корективи. На сесії виділи півмільйона гривень на придбання трактора МТЗ-82 для власного комунального підприємства. Але цього виявилось замало, плануємо додати кошти та невдовзі придбати цю техніку, щоб нею вивозити сміття з цих сіл. У Новосілки придбані та відвезені 14 контейнерів для твердих побутових відходів, обговоримо з активом села місця їх розташування, а про залучення спецтехніки для забору з них сміття теж домовляємось.
Сільський комунгосп і так намагаємось підтримати: нещодавно купили газонокосарку, бензопилу, довгу металеву драбину для обслуговування вуличних світильників, деталі, матеріали для його роботи. З потужнішою технікою воно буде здатне виконувати більше видів робіт.
– А зовнішнє освітлення уже всюди облаштовано?
– Новосілки освітлені на 85 відсотків, у Заріччі немає світла на вулиці Лобачинській, але проект на його встановлення розроблено, а кошти з держбюджету, як запевняє депутат Ігор Гузь, надійдуть цього літа. Тут залишаються неосвітленими лише частина вулиці Червонобережної і Нової. У Дігтеві встановлені всі заплановані світлоточки. У Суходолах освітлюються лише дві центральні вулиці, виготовлено проектно-кошторину документацію на освітлення ще однієї, а от у Федорівці частина Володимирівської та Шевченка, які не мають ліхтарів, поки не в найближчих планах.
– Ну і про водопостачання поговорімо…
– Проблема якості питної води гостра для лівої частини села. Вміст заліза у ній перевищує допустимі норми, а заходи зі знезалізнення малоефективні. Рішення ухвалили таке, яке може видатись дивним, але це реальний вихід зі складної ситуації: сільрадою розроблено проект на підведення водогону від вулиці Луцької міста Володимира-Волинського. Він пройде під річкою та матиме вихід на вулицю Озерну села Заріччя. На реалізацію проекту потрібно два мільйони гривень, необхідних коштів ще немає. Неодноразово розмовляв з людьми, вони готові трохи зачекати, але згодом таки під’єднатись до міського водогону. Там вода придатна для споживання навіть з крана.
Для водогонів, то маємо додру практику наперед купувати додаткове насосне обладнання, адже воно найчастіше ламається. Тож при поломках здійснюємо його термінову заміну, аби перебоїв у водопостачанні жителі не відчували.
– У багатьох громадах виникають проблеми з забезпеченням землею учасників АТО. Які можливості для цього має Зарічанська сільрада?
– Знайти вільні ділянки завжди важко. Але намагаємось задовільними першочергові потреби учасників бойових дій, яких у нас 106. Ділянками під забудову забезпечили всіх, хто звернувся. А от для ведення особистих селянських господарств землі ледь вишукуємо. Надали таку ділянку лише одному учаснику АТО, для двох видано накази Держгеокадастру на розроблення проектів відведення, і ще стільки ж отримають землю в межах села, причому у Дігтеві це буде відсуджений пай.
На щастя, вже є домовленості з фермерськими господарствами Шелепіни та Романова, керівники яких погодились, що землі запасу, які перебувають у них в оренді, слід розділити між учасниками АТО, а це майже 92 гектари. Думаю, цього вистачить, аби виконати норми закону щодо забезпечення ділянками учасників АТО.
– На жаль, з вашої сільради двоє мобілізованих хлопців повернулись додому у домовинах…
– Це спільний біль усієї громади. По можливості, підтримуємо сім’ї загиблих. Для однієї родини вдалось спільними зусиллями сільського і районного бюджетів та за допомоги працівників птахофабрики і господарства Євгена Шелепіни перекрити дах на оселі. Щодо іншої, то – делікатна тема, яку не варто лишній раз ворушити. Нам просто потрібно берегти пам’ять про цих односельчан, які полягли за мир в Україні.
– Як співпрацюється з нинішнім депутатським корпусом ради?
– Непогано. Ми дійшли спільної згоди, що не потрібно з господарських справ робити політику, тож переважно виходить конструктивний діалог. Бувають гострі моменти, але це нормально для дискусії.
– Подавати проекти на конкурси пробували?
– Так, як і всі. Три написали, але не виграли. Ще два подали на конкурс проектів «Крок на зустріч» Фонду Ігоря Гузя «Прибужжя» та програми «Активні громадяни» від Британської ради в Україні. Стосуються вони благоустрою території дитсадка в Суходолах з облаштуванням етномайданчика та встановлення камер відео спостереження на майданчику ДНЗ с. Заріччя. Сподіваємось на перемогу хоча б в одному.
– Хто веде цей напрям роботи?
– Заступник сільського голови Ірина Лошенюк. Це окрім багатьох інших покладених на неї повноважень. Взагалі, хочу провести таке невелике порівняння: у нашій сільраді проживає 4200 мешканців, послуг надаємо ну може трохи менше, ніж об’єднані громади, а штат сільради складається з 7 працівників. Після об’єднання матимемо більше 5 тисяч жителів, на яких припадатиме орієнтовно втричі більший, ніж зараз, штат адміністрації громади. Звичайно, тоді можна увести посаду проектного менеджера, який займатиметься лише підготовкою проектів на отримання грантів. Втім, з практики знаю, що підшукати кваліфіковані кадри проблематично. Та й якось звикли ми до великих навантажень у роботі.
На завершення розмови сільський голова запрошує оглянути новий дитсадочок. В залі гамірно, лунає музика – це діти проводять репетицію випускного балу. Зосереджено рахують кроки танцю, а маленькі оченята сяють передчуттям свята. Ось воно – майбутнє громади. Заради нього усі поривання, усі зусилля дорослих, прагнення до змін та щоденна копітка робота. І хочеться вірити, що зарічанцям все вдасться.

Розмову вела Юлія ПАШКОВА.

Коментарі
Теги: Ігор Пальонка, адмінреформа, Заріччя, район, Юлія Пашкова
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up