Новини

Завзято тримають тил зимнівські ґаздині (ФОТО)

Архів
78 переглядів

У селі Зимне ініціативні господині напередодні свята Воскресіння Христового підготували великодні пакунки для понад 500 переселенців, які знайшли прихисток у їхній громаді, та для 14-ї окремої механізованої ї бригади, у складі якої боронять рідну Україну земляки.

«Оскільки свято велике йде, то вирішили зробити людям маленькі подаруночки – великодні пакунки. Хочеться, щоб абсолютно всі відчули радість Великодня, і  хочеться з усіма поділитися святом. Ми розуміємо, що люди опинилися у дуже скрутному становищі. Тому збираємося і спільними зусиллями робимо добрі справи», – розповідає головна ініціаторка місії Юлія Степанюк і додає, що ООЗ НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-ліцей», директоркою якого вона є, із перших днів війни став осередком волонтерства та благодійності.

«Ми збиралися і плели сітки в школі, потім вирішили готувати вареники, налисники, чебуреки і передавати їх переселенцям та військовим. І, напевно, за цей час сформувався такий кістяк. Ми постійно тут є і саме під час приготування їжі вирішили, що будемо і пекти паски», – зазначає ініціативна та енергійна Юлія Степанюк.

Основною окрасою та надбанням благодійного великоднього кошика є паски. Продукти для їхнього випікання збирали жителі сіл Зимне та Бубнів, бо ж біда об’єднує, а внесок кожного у спільну справу, як ніколи, важливий та по-особливому цінний.

«Ми попросили жителів громади допомоги продуктами або фінансово. Люди на це дуже відгукнулися! Збирали борошно, яйця, масло. Всі – хто і що міг, те і  зносили до нас. Тому хочемо потім прозвітуватися за всі кошти», – ділиться Юлія. Вона зауважує, що була шокована кількістю людей, які відгукнулися на їхній «клич». Зносили та звозили все до шкільної їдальні, бо ж на ній господині і взялися до роботи.

Із 7-ої ранку у вівторок Надія Фостик, Галина Жаловага, Наталія Гань, Лариса Байкевич, Інна Дем’яненко, Тетяна Чепілевська, Оксана Подзізей та, власне, сама Юлія Степанюк місили тісто. Ґаздині зауважують, що рецепт для великоднього хліба обрали давній, такий, яким з ними ділилися ще бабусі, щоб все було за кращими традиціями.

Надія Фостик, яку жартома волонтерки називають «головним технологом на кухні», охоче ділиться секретною рецептурою.

«На  літр молока додаємо на наших продуктах 700 г цукру, 100 г дріжджів, 15 яєць, 200 г масла, 100 г маргарину, 50 г олії, сіль, ванілін. Для смаку ізюм, цукати і журавлину», – розповідає жінка. А на питання, чи є таємний інгредієнт у тісті, із усмішкою відповідає: «Усе робимо з любов’ю і без матюків! І головне, щоб с хорошими думками. Треба жартувати, веселитись, бути у доброму настрої. Бо ж тісту все передається. Воно ж на рівні думок все закодовується в пасочках».

На кухні в дбайливих господинь чітко розподілені обов’язки і кожна займається своїм процесом, та абсолютно всі знають, що їхні добрі серця точно зможуть зігріти у скрутну годину.

«Я зараз маю таке підняття духу, адже, коли робиш якусь добру справу, то відчуваєш, що маєш крила, впевненість в тому, що ми на правильному шляху, йдемо до своєї мети. Кожен своєю допомогою наближає нашу перемогу. І в світлий день Великодня ми точно отримаємо перемогу в усьому: у душі, у країні», – ділиться своїми емоціями під час випікання пасок Галина Жаловага.

До оздоблення волонтерки теж підійшли із особливим трепетом та уважністю до деталей. Для цього використовують пісочне тісто жовтого та коричневого кольорів. Сама Надія Фостик зазначає, що усюди намагаються додати патріотичних мотивів, так само і з квіточками жовтого забарвлення на вершечках великоднього хліба: «Це як наші соняшники – символ сонця і нашої перемоги!».

Учителька іноземної мови для дітей початкової школи Оксана Подзізей – відповідальна за процес прикрашання пасок. «Замовила трафарети спеціальні з написом «Україна» і сердечком. Прикраси традиційні – квіти, листочки, пташечки. А ще гнізда з шоколадними яйцями. Такі прикраси робили ще прабабусі. Вірю, що переселенцям та військовим точно сподобаються наші пасочки. Я хочу, щоб вони бачили наші традиції і познайомилися із ними, бо ж маємо багато людей, що втікали від війни зі Сходу. У них, можливо, такого і немає. Надіюся, що вони відчують, як Захід дбає про них», – розповідає вона і додає, що у її родині обов’язково на Великдень після походу до церкви вся сім’я снідає зранку, а дівчата вмиваються посвяченим яйцем, бо «кажуть, що тоді у них буде врода».

Окрім пасок, до великоднього пакуночка волонтерки додають і писанки, які діти оздобили під час майстер-класу із розпису яєць під керівництвом майстрині Наталії Матеуш, що теж є випускницею ООЗ НВК. Також для переселенців волонтерки заготували і м’ясні вироби. «За дві години з дівчатами розібрали все м’ясо. А на другий день прийшли і покатали все в банки, щоб воно було готове і люди відкрили та й одразу їли свіженьке й смачненьке», – розповідає Юлія Степанюк і зізнається, що з такою ініціативною командою господинь будь-яка робота робиться швидко:  «М’ясо – значить м’ясо, паски – значить паски!». У п’ятницю, 22 квітня, у планах ще й приготувати кольорове желе для дітей, щоб трохи розфарбувати їхнє життя. Великодні пакуночки напередодні свята небайдужі місцеві жителі разом із головою сільської ради будуть доставляти у потрібні руки.

Важко повірити, що тендітні господині, що невтомно готують та годують і переселенців, і військовослужбовців, мають у собі неймовірну міць. «Оцими добрими справами ми показуємо нашу справжню силу – ту, яку має кожна жінка», – зізнається волонтерка Галина Жаловага.

Вони – доказ того, що українські ґаздині нині, хоч і не тримають зброю в руках, та точно є надійним тилом для українських захисників! «Все на жінках: і діти, і вареники, і налисники. Дійсно, тримаємо тил! Ніяк інакше!», – підтверджує Надія Фостик і зауважує, що разом вони, як і вся Україна, рухаються вперед до перемоги.

Дарина ХАМІНА.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up