На головну живи активно Збагатились духовно в українському Єрусалимі

Збагатились духовно в українському Єрусалимі

138

Чи бували ви в українському Єрусалимі? Так, я не обмовилась,  така копія відтворена у Зарваниці, що на Тернопільщині, – туди цього разу привели нашу групу, у складі якої  були  люди з обмеженими можливостями, мандрівні  стежки. Ще відвідали єдиний в Україні, та і у світі православний храм, де образи на іконостасі вишиті бісером. На зворотному шляху заїхали Вишнівець і побували у палаці, що розташований на високому березі  річки Горинь.

Для багатьох з нас  ця поїздка стала справжнім відкриттям, адже побувати у Марійському духовному відпусковому центрі, що у Зарваниці,  було давньою мрією. Знову вирушили у дорогу з водієм Іваном Гнатюком, подолавши загалом  відстань у  понад сімсот кілометрів.  Він відкрив для нас і православний храм Положення ризи Пресвятої Богородиці у селі Тютьків, який за 40 кілометрів від Тернополя.

- реклама -

Іконостас, де сяють мільйони намистин

Тютьків – невелике село, що має зі сто дворів. Та люди живуть  тут дружні й духовно багаті. Вони підтримали ідею священника створити іконостас, якого немає ніде у світі, а він побачив його уві сні. А, відтак, знайшов майстра – львівського художника Олега Стечкевича, який розробив схеми з дотриманням церковних канонів, а прихожани вже вишивали ікони. На їх виготовлення отець Степан Суканець,  який свого часу він служив на Волині й добре знайомий з духовенством Володимирщини,  благословив 18 родин.Трудилися  вони майже три роки. Вишиті образи обрамили в ажурний різьблений липовий каркас, який виготовив  місцевий умілець Олег Мамедов із сусіднього села Заздрість. Підрахували, що  використали півтора  мільйони бісерин! Їх вага майже 18 кілограмів. Але це, виявляється, був лише початок. Пізніше майстри розширили іконостас, а вишивальниці створили ще десять образів для нього, вишили з намистин і Хресну дорогу. Нині працюють над іконами, які замінять розписні на верхньому куполі. Вони розміщені під спеціальним склом, яке забирає зайвий блиск і створює 3D-ефект.

Коли заходиш у  храм, здається, що він сяє. Намистинки виграють у сяйві брунатного панікадила, підкреслюючи величність образів. Ця неповторна і унікальна церква, яка  збудована лише два десятки літ  тому,  гордість Тютькова. Поспішають до  цього села віруючі з різних куточків України, милуються красою, просять у Бога для себе милості,  що зробили і ми.

Щоб усі були одно

Далі вирушаємо у Зарваницю, щоб вклонитись чудотворній іконі Божої Матері у храмі Святої Трійці. Цей кам’яний храм постав на місці дерев’яного ще в середині 18 століття. Сюди з каплиці над джерелом перенесли чудотворний образ. У 1867 році ікону з благословення папи Римського на знак особливого значення коронували і вбрали у вінці. Коронація – давня західна християнська традиція, пов’язана з шануванням у католицькій церкві Пресвятої Богородиці як Цариці Неба. Трохи згодом із благословення Папи Римського Пія ІХ Зарваниця стала відпусковим місцем, тобто ікона дарує не тільки благодать прощення і відпущення гріхів, а й зцілює від духовного гріхопадіння, відновлює сили і зміцнює у вірі, бо за Христовим завітом «щоб усі були одно».

Чудотворна ікона Зарваницької Божої Матері є однією з найвідоміших і найулюбленіших ікон у світі. У численних копіях вона розійшлася по багатьох парафіях і домівках. Мозаїка з її зображенням прикрашає стіни базиліки Благовіщення Пресвятої Богородиці в Назареті, спорудженої на місці, де архангел Гавриїл благовістив Діву Марію про народження Сина. Саме у Зарваниці перед іконою молився під час свого візиту в Україну Святіший Павло ІІ.

У столиці, в церкві святого Миколая на Аскольдовій могилі також є цей образ. У ніч на 13 листопада 1998 року запрестольна ікона-копія загасила пожежу в храмі, коли зловмисники вкинули у святилище пляшку з запальною сумішшю. Образ зірвався зі стіни і накрив собою вогонь, врятувавши церкву. З тих пір обгорілу, але дорогу серцю парафіян ікону,тут шанують як нову святиню – Київсько-Зарваницьку Богородицю. І таких історії є дуже багато…

Дорогою Христа йшли в Єрусалим

Протягом століть Зарваниця славиться як духовний християнський центр – вічно живе джерело, до якого постійно припадають спраглими вустами люди, щоб набратись сили і відчути Божу благодать.

На в’їзді у Марійський (себто присвячений Пресвятій Богородиці) центр нас зустрів священник, з яким піднялися в брамну церквицю  нагорі, де посповідались і окропились святою водою. А опісля разом із семінаристом (у центрі є духовна семінарія і монастир)  вирушили дорогою Христа до українського Єрусалиму – тут три роки тому відтворена його копія.

За давнім переказами Зарваницька святиня бере свій початок із чуда явлення Пресвятої Богородиці та її ікони монаху Києво-Печерської Лаври. Сталося це у 13 столітті, коли, рятуючись від навали хана Батия, який спопелив Київ, монах-християнин втік на галицько-подільські землі, звідкіля був родом. Знесилений багатомісячними поневіряннями, вкритий кривавими ранами, ледве живий, він заснув, зморений сном. У сні йому з’явилась Пресвята Діва Марія, яка простягла  нещасному рятівний омофор. Прокинувшись, чернець побачив перед собою чудотворний образ Божої Матері з Ісусом на руках, що височів над джерелом. Обмив рани джерельною водицею, і вони загоїлись. Вдячно поклонившись Богові за чудесний порятунок, монах збудував каплицю, в якій молився перед явленою іконою, та невеличку печеру для себе. З тих пір Зарваниця стала місцем паломництва й чернечого подвигу, де молитва перед чудотворним образом та вода з джерела зцілювали від духовних і тілесних недуг.

З кожним роком духовний центр розширюється, розбудовується, і гарнішає. Були тут чотири роки тому разом з подругою Оленою Черенюк, а нині дивувались змінам, які  за цей час відбулися. На західній околиці села зведено величний собор Зарваницької Божої Матері, який може вмістити понад півтори тисячі прочан,  його два десятки літ  тому освятив Блаженніший Любомир Гузар. Поряд із храмом – 75-метрова дзвіниця, яку увінчують дзвони, вилиті у знаній в Європі майстерні Фальчинських уПольщі. Перед храмом – велике Співоче поле на 50 тисяч паломників. А на щорічні прощі у серпні збираються кілька сотень тисяч прочан. Посередині поля на високому постаменті височіє стела з іконою Зарваницької Богородиці, виготовлена з білого італійського мармуру та виставлена у відкритій каплиці, що також увінчана короною. Недавно збудовано хатинку Божої Матері, де вона проживала з батьками і їй явився ангел. У ній Лариса Лучинець проспівала молитву Богородиці, бо має гарний голос і співає у соборі Різдва Христового у Володимирі.

У цій місцевості відбудували  Свято-Троїцький монастир студійського уставу, заснований тут митрополитом Андрієм Шептицьким та зруйнований більшовиками в 40-х роках,  відновили монастирську дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці, де зберігаються мощі пратулинських мучеників – 13 греко-католиків, що були розстріляні в 1874 році царськими солдатами за відмову перейти в російське правослів’я у польському місті Пратулині. Нагору, де розташований монастир,  веде звивиста дорога, на якій встановлені стації Хресної дороги Ісуса Христа. Давнє джерело Ганни з цілющою водою має вигляд купелі, куди прочани занурюються, чи омивають ноги, просячи Бога про оздоровлення і зміцнення фізичних та духовних сил. Зробили і ми так.

Устеленою каменем доріжкою піднімаємось крутим пагорбом, зупиняючись біля 14-ти стацій Хресного шляху, та підходимо до сакрального комплексу, який називають українським Єрусалилом. Тут є Левові ворота святого Стефана, Гетсиманський сад, сходи покаяння, якими Ісус піднімався на суд (28 сходин долають на колінах з молитвою), Голгофа, гріб Господній, камінь помазання, купіль Витезда, вежа Давида.

У цьому святому і намоленому місці панує Божа благодать на кожнім кроці.

Вона у величних храмах, а їх сім у, у цілющій водиці джерела святої Ганни, її тут увібрала кожна квіточка і деревце. Тихо і спокійно тут. Радісно. Бентежно. Легко. Тут душа відпочиває, і ніби здіймається у небеса…

Вишнівець з фонтаном і…Версалем

На зворотному шляху втрапляємо у селище  Вишнівець Збаразького району, де у центрі дивує гарний фонтан і дерева гортензії, що якраз буйно цвітуть, та у величний палац, який Оноре де Бальзак назвав Волинським Версалем. Зовні він майже відреставрований, але ще тривають внутрішні роботи у бічних залах.

Утім, тут є що побачити. Це і панорамне полотно старої Варшави невідомого художника, передане Львіським музеєм, портретна галерея князів Вишневецьких, старовинні меблі, єдина в Україні дзеркальна зала, де відбувались урочисті події, бали. Цікаво, що планування палацу не дозволяло прислузі, яка жила у бічних приміщеннях, пересікатись з господарями. Старовинна будівля майже повністю згоріла у війну, а у радянські часи тут розмістили будинок культури, ПТУ, – його аудиторії тут і нині.

Не розповідатиму про увесь графський рід Вишневецьких, утім, згадаю  про кількох його представників, які найбільше запам’ятались. Приміром, Костянтин був справжнім патріотом, а підписуючи Люблінську унію казав: «Запам’ятайте, що ми – народ гордий і жодному іншому народу не поступимось своєю волею». А Дмитра називають засновником Запорізької Січі. Найвідомішою подією у біографії Михайла-Сарвація став його похорон – найпишніший в історії Польщі 18 століття, адже помер останній чоловік з роду. Церемонія прощання тривала 40 днів, кажуть у Почаєві зберігся сценарій на кожен день, хто, коли і що говорив, як несли домовину довгим коридором замку. Виконуючи неписаний закон, над його гробом розбили родинні герби, і це означало кінець родоводу Вишневецьких. Відтак, маєток отримали спадкоємці по жіночій лінії Мнішки, але він потроху занепадав і розорювався. У 19 столітті з аукціонів «пішли» цінні речі, а поціновувачі антикваріату, аби їх придбати, з всієї Російської імперії з’їжджались у Вишнівець…

Тетяна АДАМОВИЧ.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

сім + 15 =