На головну Інтерв'ю «Здоров’я не в аптеці, а в голові» – психологиня Леся Кублій

«Здоров’я не в аптеці, а в голові» – психологиня Леся Кублій

487

Володимирчанка Леся Кублій – досвідчена  бізнесвумен, адже протягом багатьох років успішно керує разом із чоловіком мережею продуктових магазинів у місті та районі. Здавалося б, уже можна спочивати на лаврах налагодженого бізнесу та спокійно працювати, проте жінка не побоялась уже в зрілому віці опанувати професію психолога, котру вважає своїм покликанням. Після отриманого диплому та прослуханих десятків тренінгів і семінарів з психології та коучингу, 40-річна Леся Кублій відкрила власний приватний кабінет, аби на практиці застосовувати свої знання. 

– Пані Лесю, що вас спонукало стати психологом у той час, коли ви вже відбулись як успішна підприємиця?

- реклама -

Мене завжди цікавила психологія, тому навіть бралась аналізувати ті чи інші поведінкові особливості людей – чому, маючи великий потенціал, людина не може себе реалізувати, чому так часто обирає для себе зручну роль жертви? Перша книга на тему психології, яка потрапила мені до рук, написана американською письменницею Луїзою Хей. Вона і дала мені певні відповіді, проте цього, звісно, було недостатньо. Довелось пройти довгий шлях у пошуках себе. Закінчила школу із золотою медаллю, але не знала куди прилаштуватись, аби не дуже обтяжувати батьків, адже це були непрості 90-ті роки, коли батько на птахофабриці отримував зарплатню яйцями. Тож поїхала вступати у Харківський інститут радіоелектроніки, бо хтось зі знайомих пообіцяв мене туди прилаштувати. Проте не так сталось, як гадалось, і я, 17-річна дівчина із маленького містечка, опинилась сама у місті-мільйоннику. Хоч і вступила до вишу на прикладну математику, мусила працювати, аби заробляти на життя, продавчинею на нічному ринку Барабашово. В такому ритмі протрималась  лише пів року, після чого повернулась додому.

У сфері бізнесу, яким почала займатись, коли вийшла заміж, відчула себе, як риба у воді. Проте всеодно прагнула внутрішнього розвитку, нових знань, аби допомагати іншим людям. Тож коли молодшому сину було  лише сім місяців,  поїхала до Східноєвропейського національного університету і здала документи на вступ. За п’ять років я стала дипломованим психологом з купою додаткових сертифікатів з курсів, які паралельно закінчувала в університеті. І досі продовжую вчитись та розвиватись як в психології, так і у напрямку коучингу.  Щодня не менше восьми годин у мене займає навчання в Європейській школі психології Кудрявцевої та академії Іцхака Пінтосевича.

– Після років наполегливого навчання, набувши чимало знань, ви відчули, що хочете застосовувати їх на практиці, тому відкрили власний кабінет?

Саме так. Мене  дуже підтримав мій чоловік, який переконав у тому, що я не повинна заривати свій талант. Тим паче, що у нашому місті, наскільки я знаю, більше не має приватних кабінетів психолога.

– Проте менталітет людей у провінційних містечках зазвичай такий, що вони не дуже поспішають йти до психолога і навіть не завжди здогадуються, що він їм потрібен…

– Справді, наші люди іще не мають звички ходити до психолога. Вони, здебільшого, бачать лише у фільмах, як пацієнти приходять до спеціаліста з певною психологічною проблемою. Є також певний страх, бо думають, що це соромно і лише для хворих «на голову» людей, тому більшість обирають посиденьки з другом чи подругою, яким можуть розповісти про наболіле. Проте не кожна подруга здатна вислухати та дати слушну пораду, а професійний психолог зацікавлений у тому, щоб допомогти клієнту. Поки що під моїм кабінетом не має черг нтів, проте налаштована оптимістично, тому вкладаю енергію у розвиток і вірю, що віддача буде. Відчуваю, що повинна ділитись своїми знаннями, аби допомагати людям, бо тільки тоді я стаю сильною. Тому планую зайнятись благодійністю – надавати  безплатні консультації учасникам АТО/ООС, дітям-сиротам та студентам. Дуже хочу, аби люди, які переживають важкі моменти у житті, з якими самі не можуть впоратись, не шукали вихід в алкоголі чи наркотиках, а прийшли до спеціаліста, який зможе допомогти.

– Гадаю, що у сучасному ритмі життя кожна людина час від часу потребує консультації психолога. Але у яких випадках справді не обійтись без спеціаліста?

Коли відчуваєте апатію та небажання вранці підійматись з ліжка, коли псується апетит, часто переслідують негативні думки та поганий настрій стає постійним супутником, коли свій емоційний стан стає все важче контролювати – це все свідчить про те, що варто сходити на консультацію до психолога. Річ у тім, що коли людина довго живе у напрузі, в  організмі забагато виробляється гормону стресу – кортизолу. Через це відбуваються певні збої, котрі і проявляються у вигляді апатії, зниження лібідо, неконтрольованого апетиту або ж, навпаки, його втрати. Страхи, постійна тривожність та нав’язливі думки також не варто постійно тримати у собі, а краще позбуватись від них у кабінеті психолога. Спеціаліст за допомогою певних технік може допомогти забути навіть про  ті страхів, котрі переслідують людину з дитинства. Проте у деяких випадках, які чітко має розрізняти психолог, потрібне медикаментозне лікування, котре призначає психотерапевт.

– Скільки часу потрібно працювати з психологом, аби розв’язати ту чи іншу проблему?

– Кількість консультацій, яка необхідна для розв’язання певної проблеми, дуже індивідуальна, для когось достатньо кілька зустрічей із психологом, а іншому потрібно буде працювати зі спеціалістом роками. Консультації, які тривають не більше години, повинні відбуватись не частіше одного-двох разів, адже психіка – це тонка річ, на яку не потрібно тиснути.

– Зважаючи на те, що у цей непростий карантинний рік, який вже добігає кінця, рівень напруги в суспільстві досить високий, що можете порадити людям для того, щоб зберегти своє психічне здоров’я?

Психічному здоров’ю потрібно приділяти не менше, а навіть і більше уваги, ніж фізичному, адже не секрет, що усі хвороби – від нервів. Мені дуже подобається вислів відомого психолога Олександра Свіяша: «Здоров’я не в аптеці, а в голові». Тому дуже корисно займатись духовними практиками, прислухатись до внутрішнього «я». До речі, за час карантину вдвічі зросла кількість людей, котрі почали навчатись на онлайн-курсах з психології. Адже будь-яка криза може бути передумовою для трансформації та самовдосконалення. І багато людей цим користуються.

Щодо збереження психічного здоров’я, то віруючим можу порадити читати псалми, адже вже науково доведено, що молитва чинить цілющий вплив. Іншим можуть допомогти медитації, класична музика та спеціальні фільми, котрі мають заспокійливу дію. Можна вести щоденники, фіксуючи свій емоційний стан на папері протягом дня. Це, як правило, допомагає розібратись у собі та стабілізувати емоційний стан. Також дуже важливо хоча б 10 хвилин на день робити фізичні вправи, котрі допоможуть подолати гормон стресу. Обов’язково виходьте на 15-20 хвилин на сімейну прогулянку, під час якої обговорюйте все, що бачите навколо – як падає листя, які зорі на небі і т.д. Збирайтесь частіше з рідними на спільні чаювання і обов’язково робіть, особливо перед сном, відпочинок від гаджетів та телевізору.

Розмовляла Тетяна ІЗОТОВА.

 

 

 

 

 

 

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

два − два =