Завершується ще один рік нашого важкого перебування у стані війни. Мріялося, що бодай восени 2024-го закінчиться російсько-українська війна, і ми повернемось до звичного, світлого ритму життя з традиційними, улюбленими святами та вихідними, і вони не будуть з присмаком смутку, позбудемося, нарешті, тривожних новин, левову частку яких отримуємо від старенького, доброго друга – Українського радіо.
Цьогоріч наш радіомовник відзначає сторічний ювілей. Здається, що радіо було з нами завжди. Не було ні телебачення, ні тим паче Інтернету, а лише радіо. Мабуть, чи не у кожній домівці, найчастіше на кухні, знаходився маленький «брехунець», як лагідно називали приймач.
А день завжди розпочинався із радіопозивних, а опівночі ними завершувався. Ці зворушливі акорди (певний час урочисто-піднесений «Реве та стогне Дніпр широкий») стали позивними українського мовника ще у далекому 1943-му. Тоді виконувалась мелодія під супровід бандури. Зараз це сучасне аранжування, де звучить чимало інструментів.
Згадую своє дитинство, шкільні роки… Вони минали з радіоефіром. Можна було послухати цікаву радіопостановку, класичну музику, спілкування журналістів з яскравими особистостями.
А ще пам’ятаю, що радіо ніколи не вимикалось і дуже дисциплінувало. Щогодини сигнали вказували на час, що допомагало, коли треба було кудись поспішати. Ця звичка стежити за плином часу через радіосигнали залишилась і досі. Почуєш черговий сигнал – минула ще одна година, а попереду багато незавершених справ. А зручність була в тому, що домашню роботу можна виконувати, поєднуючи зі сприйняттям цікавої інформації, що линула з приймача. Тобто і досі радіо виконує такі важливі функції: виховує, інформує про все найважливіше в країні, світі, збагачує духовно, є тайм-менеджментом. Важко перелічити всі функції і зручності цього давнього інформаційного джерела.
Можливо, тепер, з появою Інтернету, багато хто відмовився від радіомовлення, я ж залишаюсь палкою прихильницею суспільного ефіру.
З початку двотисячних радіо збагатилось цікавими проєктами. Один з яких – щорічний (у День української мови та писемності) радіодиктант, що гуртує навколо рідної мови українців різного віку, статі, регіонів і діаспори з усього світу. Оскільки маю філологічну освіту, то майже щорічно приєднуюсь до цієї події національного масштабу. Завжди подобались тексти диктантів, що на початках добирали із традиційних збірників. Та мені більше імпонує ідея, започаткована з 2020-го року. Тексти складаються відомими сучасними письменниками, а читають їх талановиті люди (зазвичай, актори).
До слова, останній радіодиктант, авторкою тексту якого стала відома письменниця Оксана Забужко «Магія голосу», присвячено саме українському радіомовнику – щирості і теплоті цього інформаційного джерела.
З початком війни ефір став цілодобовим, увага до нього загострилася. Мої щоденні будні минали завжди під супровід суспільного мовника, а в час війни прослуховування радіопередач і гарячих новин з територій бойових дій стали просто нагальною потребою. І як не дивно, саме війна спонукала і радіоведучих, і журналістів працювати із особливим натхненням, креативно. З’явилось чимало новинок в ефірі. Серед них – політичне ток-шоу «Зворотній відлік», програма «На часі», діалоги з відомими політиками, колишніми дипломатами, економістами. Захоплюючим є і проєкт «Батьки-засновники», ведучими якого є творчі журналісти і радіоведучі Сергій Стуканов та Наталка Соколенко. Ця історична передача дозволяє слухачам поглиблювати знання про минуле. Історія, як і мова, завжди є актуальними.
Не оминає наше «Суспільне» і культуру. Радіо «Культура», виконавчою продюсеркою котрого є Ірина Славінська, знайомить з цікавими подіями в культурному житті країни: мистецькі проєкти, книжкові новинки, театральні прем`єри. У час війни ми перебуваємо у стані постійної тривоги, напруги. Отож мусимо у чомусь шукати позитивних емоцій, певного релаксу. Найкраще тоді послухати ліричну музику. Був період – на «Суспільному» звучала «Класика-антистрес». Відомі світові класичні твори налаштовують на позитив, заспокоюють і позбавляють напруги.
З нетерпінням чекала після опівночі і на «Колискову» від Романа Коляди. Цей неперевершений радіожурналіст, поет, піаніст грав авторські композиції, чимало з яких створив ще у мирні дні. Мелодії ніжні, трепетні, дарували спокійний, солодкий сон. Колискові від радіоведучого звучали в перші дні рокових лютого-березня 2022 року. Це був психологічно чи не найважчий період. Інколи мелодії колискових митець грав на електронному піаніно із укриттів. Повітряні тривоги ж були частими і тривалими.
Часто вдосвіта, збираючись на потяг, теж встигаю прослуховувати роздуми, спогади відомих політиків, культурних діячів. Повертаючись із поїздок у справах, відразу вмикаю свого старенького друга і потрапляю у вир подій в Україні і світі.
На «Суспільному» у працюють справжні майстри своєї справи: вже згаданий Роман Коляда, Сергій Стуканов, Олена Зеліченко, Галина Бабій, Наталія Соколенко… У короткому дописі мені важко перелічити усі яскраві події, проєкти, передачі, започатковані на «Суспільному». Але не можу не згадати, що цього року з нагоди 100-річчя Українське радіо започаткувало для всіх своїх поціновувачів по вівторка і четвергах проєкт «Життя в ефірі», який дозволяє перегорнути сторінки історії суспільного мовника – послухати спогади особистостей (кореспондентів, ведучих, чия доля переплелась з цим життєвим ефіром). Незважаючи на такий вік, технічний прогрес, інтернет, радіо не виходить з моди, залишаючись важливою частиною нашого життя.
P.S. Приїжджаючи на вихідні до Володимира, чомусь ніколи не можу натрапити на хвилю «Суспільного». Працюють різні радіостанції - «Наше радіо», «Аверс», «Світязь» та інші. Та на цих хвилях суцільна музика - весела, розважальна, інколи з недоречними жартами ведучих. Таке враження, що у нас нема ні війни, ні щоденних втрат, руйнації. А як там на фронті? Як готується країна до зими? Де історичний календар, новини зі світового простору? Марно вишукувати хвилю суспільного мовника. Тоді знаходжу польське радіо і слухаю його із задоволенням. І, до речі, наші сусіди часто у радіопередачах згадують Україну, наші традиції тощо.
Оксана ШЕСТАЛЮК
