Днями союзянки Володимира відвідали з екскурсією місто Нововолинськ, зокрема, етногалерею «Русовичі» та краєзнавчий музей.
Відвідини цих культурних, історичних та просвітницьких закладів залишили в наших серцях незабутні враження. Краєзнавчий музей Нововолинська знаходиться у приміщенні міської ради, там відведені сім залів на музейні потреби. Предмети, що експонуються, зібрані у місті та навколишніх селах. Це місто молоде, йому 74 роки, немає такої історії, як Володимир, та в музеї зібрані тисячі експонатів від ще дольодовикового періоду, що відбито на кусках вугілля, якому мільйони років, і до нинішньої експозиції сучасної війни. Кожна зала тематична і нагадує історію тих сіл, на території яких і побудоване місто: Русовичі, Дорогиничі, частково Низкиничі, Будятичі та малі Бискупичі, нині Панасівка. Ось на цих теренах ще до 1914 року були знайдені поклади вугілля. В післявоєння почали будівництво шахт. Довгий час їх діяло 9 шахт, а 10-та будувалася, вже більше 30 років будівництво то триває, то зупиняється. Так і зараз стоїть в застої. Нині працюють дві шахти і одна на половину.
На експозиціях люди, багато знаних постатей, Героїв соцпраці, такі як Сівак, Разборський, що і я пам’ятаю їх ще з 80-х років. Стенди Героїв Небесної Сотні і Героїв-нововолинців сучасної російсько-української війни. Одна із зал присвячена церкві. Фігурує на пів стіни іконостас – Царські ворота в позолоті, старі, потріскані, частини немає. Ці ворота з Успенської церкви Низкиницького монастиря. Там свого часу намісником був Павло Лебідь, знаний в народі як Паша Мерседес, котрий викинув ці ворота, а встановив нові. А щоб вони не пропали на смітнику, історики музею забрали і по частинах зібрали. Цікавою є плащаниця, ікони «Тайна вечеря», подаровані різними церквами і громадянами.
Дуже вразила і воєнна зала, і сорочки із заслання, вишиті нитками з мішковини голкою з риб’ячої кістки.
Відвідали заодно і картинну галерею, де зібрані картини художників на осінню тематику. Ми мали лише годину на огляд музею, адже у неділю він вихідний, відкрили спеціально для нас.
Далі нас чекали в етногалереї «Русовичі». Екскурсію своєрідним музеєм народної вишивки різних часів з різних регіонів Волині і Полісся, починаючи з 19-го століття, провела власниця галереї, збирачка усіх цих експонатів і їхня берегиня Марія Доліновська. Вона – сучасна бізнес-вумен, прекрасна оратока, екскурсоводка і знавчиня історії рідного краю, знає її з древніх часів і до сучасності. Вона об’їздила усі регіони Волині, «дістаючи» неоціненні скарби зі скринь поліщуків і волинян. А ще в етногалереї виставка великих фото зі світлинами волинян, датовані від 20-го століття, на яких люди у святкових вишитих сукенках, сорочках, плахтах, спідницях, фартухах, весільних віночках. Вони жили на теренах навколишніх сіл, шахтарського міста і сусідніх Володимира і Устилуга. На кожному фотостенді історія життя людей, їхні будні та свята.
Цей етномузей відкрився не так давно, у травні, а вже набув популярності в культурній сфері Нововолинська. У нім окрім екскурсій, відбуваються різноманітні виставки художників, вишивальниць, інших народних умільців, запрошуються поети і письменники, проводяться тематичні вечори.
Є у цьому музеї експозиція цегли різних століть, на ній можна прочитати написи, побачити вибиті герби, є також глиняні глечики.
Та все ж головна тут вишивка. Марія Доліновська упродовж десяти років збирала цей старовинний одяг, рушники, створювала каталог вишивок і альбом. А ми, наситившись цим духом, бажали поціновувачці і збирачці народної спадщини творчого натхнення і процвітання її справі. Наш союзянка, знана писанкарка Тетяна Пасієвич подарувала господині власні писанки та заспівала «Аве Марія!».
Антоніна СОЛОДУХА
