Новини

Золото і бронза із марокканської гімназіади

Архів
17 переглядів

   Регулярні тренування, сила духу і жага до перемоги – основні рушії, які допомагають тендітним, але водночас сильним і вольовим Марії Лябух та Ірині Боярин йти до своєї мети. Уже декілька років поспіль дівчата займаються боксом на професійному рівні у спортклубі «Любарт» під керівництвом тренера Юлії Семко. І жоден чемпіонат чи турнір, у якому вони беруть участь, боксерки-юніорки не покидають без нагород.

Та найбільшим досягненням для них є золота медаль Марії та бронзова у Ірини з  XVII всесвітньої літньої гімназіади у марокканському Марракеші. І хоча змагання завершились майже місяць тому, емоції від  них і досі вирують.

«У гімназіаді, яка відбуваласяз під егідою Міжнародної федерації шкільного спорту, брали участь близько чотирьох тисяч спортсменів з 58 країн. Україну представляли 122 школяра-спортсмена, серед яких два десятки боксерів. Юні українці боролися у 17 видах спорту і посіли перше місце у загальному рейтингу. Та  найбільш  «медальним» видом для збірної став бокс. Приємно, що серед переможців і наші вихованки», – розповідає тренер Юлія Семко.
Підготовка до гімназіади була важкою та напруженою – щодня у дівчат було по два тренування.  А передувала цьому не менш складна  – до всеукраїнського відбору в Івано-Франківську, після якої потрапили у збірну команду. Як розповідає тренер, були на шляху до мрії і підводні камені, адже  чималі витрати на поїздку Міністерство освіти і спорту компенсовувало лише частково, а решту суми доводилось шукати-випрошувати у спонсорів.

«Коли перемогли в Івано-Франківську і зрозуміли, що представлятимемо Україну в Марокко, емоції зашкалювали! Не могли повірити, що їдемо на змагання, де будуть найсильніші спортсменки  із усього світу. Від цього було лячно, але і радісно водночас, – розповідає Ірина. Для неї це була перша участь у турнірах за кордоном, а Марія вже має досвід з чемпіонату Європи, де посіла п’яте місце.

14-річна Іринка Боярин, котра займається спортом уже чотири роки, розповідає, що любов до цього  виду їй прищепила мама, яка також боксувала. Тато дівчинки теж спортсмен, а дідусь – Заслужений тренер України із боксу, тому в їхній сім’ї вже сформувалась своєрідна  династія. «Мама сказала, що мені треба піти на бокс для гарної фізичної форми. Спочатку не хотіла займатись цим видом спорту, але з часом настільки втягнулась, що це переросло у серйозне захоплення. У тім, що бокс – це моє життя, остаточно переконалась на гімназіаді у Марокко», – розповідає спортсменка, яка є наймолодшою серед шести боксерок  «Любарту».

Марія Лябух прийшла у бокс із легкої атлетики ще 12-річною дівчинкою. Каже, що їй завжди подобався цей вид спорту – із захопленням дивилась поєдинки відомих боксерів та фільми про спортсменів і вирішила спробувати себе на ринзі,  хоч не всі друзі та близькі підтримали її вибір. Навчається боксерка на першому курсі ВПУ, де опановує спеціальність швеї-кравця, втім вона вже знає, що пов’яже своє життя зі спортом, адже в боксерських рукавичках почувається впевненіше, аніж за швейною машинкою.

«Бокс виховує силу волю та загартовує характер, саме завдяки  йому я стала тією, ким зараз є. Дуже цікаво брати участь у турнірах, де  змагаютьсябоксери з різним стилем та технікою, це дозволяє постійно вдосконалюватись та розвиватись», – додає Марія.

У Ірини на гімназіаді були чотири суперниці – з Марокко, Китаю, Алжиру та Росії. У перших двох боях вона отримала впевнену перемогу, але поступилась у наступному етапі представниці Росії, в результаті посівши третю сходинку у турнірній таблиці. Марія зійшлась на рингу із представницями Росії, Китаю, а у фінальному двобої боксувала зі спортсменкою із Марокко.

   «Бій був дуже складний. Суперниця відчувала колосальну підтримку, адже вона тутешня, утім я зібралась з силами і, зрештою, вдалось перемогти», -ділиться враженнями  Марія, яка здобула на гімназіаді золоту медаль.

Дівчата розповідають, що під час церемонії нагородження не лунали державні гімни країн-переможців. Утім дуже приємно було отримувати привітання від генерального консула України в Марокко.

   «Коли стоїш п’єдесталі, то відчуваєш себе такою щасливою! Адже могла бути четвертою чи п’ятою, але ти серед переможців і від цього розпирають гордощі», – посміхаючись, розповідає Ірина.

Повернувшись із гімназіади, дівчатам не було коли розслаблятись, адже на них уже чекали обласні змагання із боксу, де вони теж, як кажуть самі, «класно відбоксували» та отримали  призові місця. І зараз, поки їхні однолітки насолоджуються канікулами, посилено готуються до міжнародного турніру у Кам’янці-Подільському, а далі на них чекає ще одне престижне змагання – чемпіонат Європи в Італії.

   За досягнутим успіхом юних боксерок – роки виснажливих тренувань. Дівчата тренуються п’ять разів на тиждень, а під час  підготовки до турнірів, то й удвічі більше. Попри такий насичений графік кажуть, що часу на навчання та інші справи вистачає, хоч і зізнаються, що після тренування уже нічого не хочеться.

«Усі мої думки зайняті спортом і навіть у школі під час уроків сиджу та думаю про бої та змагання, на яких треба добре виступити, а для цього варто іще відпрацювати свої помилки на тренуванні», – ділиться Ірина.

Попри те, що умінь та сили вистачає, аби «покласти на лопатку» будь-якого суперника, не застосовують цього у звичайному житті, хоча інколи однолітки і просять посприяти у вирішенні якихось конфліктів. Кажуть, що бокс має бути присутній лише на ринзі, а подібні проблеми розв’язують словами, а не кулаками. Незважаючи на те, що бокс це досить травматичний спорт, серйозних травм у них не було, хоча до постійних синців на тілі уже звикли.

Спортсменки зазначають, що жіночий бокс в Україні зараз на високому рівні, а особливо на Волині. Адже саме волинянка Тетяна Коб стала першою українкою, яка представила нашу державу на Олімпійських іграх-2016 у цьому виді спорту. А президент обласної Федерації боксу Володимир Купчак, увійшов до складу комісії «З розвитку жіночого боксу» Міжнародної боксерської асоціації.

Після закінчення школи та ВПУ Ірина і Марія планують вступати до Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки на фізкультурне відділення, адже планують здобути професію тренера, а ще мріють представляти Україну у складі збірної на Олімпіаді. А усім дівчатам-початківцям, які також обирають цей вид спорту, радять багато тренуватись і ніколи не сходити зі шляху до мети.

Тетяна ІЗОТОВА.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up