На головну з редакційної пошти Зустріч з юністю через 50 років

Зустріч з юністю через 50 років

Думаю, мабуть є у нашій школі є щось таке, що вабить і через  десятиліття, бо де б ми не були, залишаємо усі свої справи і поспішаємо зустрітися із вчителями та  однокласниками.  Пам’ять кличе нас до шкільного порогу, у класи, де вчилися, на стежки, якими ходили. Нещодавно у Стенжаричівській школі зустрілися її випускники 1969 року.

Тут минуло наше дитинство, пройшла рання юність. Тут ми зустріли і полюбили своїх вчителів та друзів.  Тут народжувалися перші мрії  і перше кохання. Звідси вчителі і батьки провели нас у незвіданий світ дорослого життя.

- реклама -

Від нашого випускного минуло вже 50 років.  Багато чого відбулося за цей час у житті. Були Марійками, Валями, Любами, Володями, а нині – Іванівни, Михайлівни, Семенівни, Сергіївни, Петровичі, Станіславовичі… Ми стали самодостатніми людьми, уже й бабусями та дідусями.  Серед нас є лікарі, банкіри, водії. Та всіх нас об’єднує  Стенжаричівська школа.

На зустріч прибули  Марія Бубело з Горохівського району, Анатолій Місюк з Луцька, Марія Приступа з  Івано-Франківська, Валентина Піскуровська зі Львова, Володимир Войтичук, Людмила Добринюк, Володимир Демчук, Петро Кудиба, Сергій Кондратюк, Сергій Маркитан, Зоя Остапюк, Любов Пелюх, Людмила Приступа, Олена Собіпан, Анатолій Плиско –  з Володимира-Волинського та району.

Із  великою радістю та хвилюванням зустрічали наших шкільних наставників, особливо першу вчительку Галину Миколаївну Піскуровську, викладача фізики й астрономії та класного керівника, яка нас випускала Маргариту Іллівну Вільчинську,  вчительку російської літератури Ларису Андріївну Зібарову, піонервожату Марію Серапіонівну Зарубко. Тетяну Миколаївну Косінську, яка викладала математику, провідали  вдома.  Запросили і Марію Миколаївну Вавринюк, і Оксану Миколаївну Гуль.

Хвилиною мовчання пом’янули випускників, однокласників, вчителів і батьків наших, які відійшли у Вічність. Біля обеліска ми вклонилися  односельчанам, загиблим у Другій світовій війні, поклали живі квіти.

У одному зі шкільних класів згадували дитинство і юність, як кружляли у випускному вальсі. Здавалося, знову повернулися у молодість. На запрошення директора школи Оксани Гуль прийшли на урочистість з нагоди вручення атестатів випускникам 2019 року. Важко передати словами зворушливі почуття, які пережили, дивлячись на вродливих і гарно й вишукано одягнених хлопців і дівчат. Нам було радісно і сумно водночас.  Адже одне навпроти одного стояли два покоління випускників. Документ про закінчення школи одержали Олена Мисанюк із Зорі,  Вадим Мартинюк й Олександр Лемешко зі Стенжарич, Максим Приступа з Турівки, Давид Матичук і Богдан Криштоп з Микитич, Роман Грицюк з Охнівки.  Дітей привітали класний керівник Андрій Шліхта, а від батьків – Лариса Мартинюк. Приємно було послухати і виступ нашої піонервожатої Марії Зарубко. Після того, як усіх привітали учасники шкільної самодіяльності, учні молодших класів,   ми, випускники 1969 року, також заспівали нашу улюблену шкільну пісню «Вчителько моя».

Наша Стенжаричівська школа від початку існування, з 1932 року, випустила зі своїх стін 1548 випускників. На жаль, зараз тут менше дітвори, навчається лише 65 учнів, тоді як у наші часи школярів було до чотирьох сотень.

Пройшовшись класами, ми згадували хто, з ким і за якою партою сидів.  Переглянули і відео про наші села, згадували місця, де колись проживали, епізоди попередніх зустрічей. Спогади про минуле, розмови про сьогодення тривали заледве не до ранку. Наступного дня помолилися у сільській церкві, поставили свічки за здоров’я живих та за упокій  померлих, провідали на кладовищі могили однокласників, вчителів, наших батьків та друзів.

Нам так не хотілося розлучатися! Знову був прощальний вальс до наступної зустрічі зі школою, зі своєю юністю. Роз’їжджаючись по домівках, у різні куточки країни,  везли з собою частинки дружнього шкільного сердечного тепла і наснагу до життя та плани про майбутні зустрічі.

Від душі дякую усім випускникам 1969 року, які відгукнулися і приїхали,  нашим шановним вчителям. Спасибі випускнику Петру Добринюку, який був спонсором зустрічі. До нової зустрічі з юністю у нашій рідній Стенжаричівській школі.

Сергій МАРКИТАН,

с. Стенжаричі.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

14 − 2 =