Початок липня відзначився для Волині черговим викликом, адже відновився процес евакуації на наші території людей з Донецької області. І якщо у травні евакуаційними поїздами прибували переважно жінки з дітьми та домашніми тваринами, то цього разу у двох додаткових вагонах пасажирського потяга приїхали 69 осіб, більшість з яких потребувала особливої підтримки – літні люди, маломобільні громадяни, особи з інвалідністю та навіть постраждалі від мінно-вибухових пристроїв. Це жителі Костянтинівської, Часовояворівської, Торецької, Краматорської та Словʼянської громад. Вони змушені були залишити свої домівки, які нещадно обстрілюють російські окупанти і тікати від цієї жорстокої війни. Серед них 15 осіб з особливими потребами та шестеро дітей.
Усіх їх розмістять у населених пунктах Нововолинської територіальної громади, де облаштовані місця проживання, медичний супровід та харчування протягом найближчого часу.
Зустріч евакуйованих традиційно відбулась у співпраці представників органів влади, службовців ДСНС і Нацполіції, а також неурядових організацій, серед яких Товариство Червоного Хреста і благодійні фонди «Право на захист» та «Рокада», що є виконавчими партнерами Управління верховного комісара з питань біженців ООН.
Відразу на вокзалі новоприбулі отримали їжу та гарячі напої і воду, індивідуальні продуктові набори. Працівники «Укрпошти» здійснили видачу грошової допомоги, передбаченої державою. А психологи та соціальні працівники гуманітарних організацій проконсультували у рамках кризового реагування, і саме цього чи не найбільше потребували і діти, й дорослі. Бо після довгої дороги у спокійній, але незвичній обстановці, у багатьох завирували емоції і полились сльози.
Ще зі східців вагона махає рукою дитячій соцпрацівниці «Рокади» маленька дівчинка і довірливо йде на руки. Поки мама тривожно перераховує сумки з пожитками, малеча показує свої іграшки – чорну зеленооку кішечку та кролика з довжелезними вухами. Це її друзі. Хоча… вдома у неї були справжні песик і котик. Їх вже немає, і дитина це розуміє. Немає і дому – лише теплі спогади.
Тремтячими руками відкорковує пляшечку з водою жінка на кріслі колісному. На пропозицію допомогти погоджується. І раптово – у сльози. «Тікали ми просто з-під обстрілів. Хату лишили. Трьох корівок син вигнав у поле, щоб хоч якось прохарчувались. А собаку відв’язав. Ми не могли його узяти, нас і так четверо, і речі. Я не можу ходити. А ми всі на одному мотоциклі виїжджали. І поза спинами стріляють, а поруч собака біжить. Досі ця картина в очах», – уривками розповідає жінка і міцно стискає руку, протягнуту у поміч. Так вона знаходить свою точку опори на незнайомій землі серед невідомості майбуття.
Анастасія та Ігор – студенти різних вишів. Про те, як без електроенергії вчились онлайн, як захищали курсові, розповідають з гумором і трохи з гордістю, бо ж змогли. Перші запитання – де тут знайти практику. Адже хлопець мусить стати добрим автомеханіком, а дівчина освоює фах менеджерки. У вже давно не дитячих поглядах – втома і надія водночас. Вони знаходять сили жити і думати про завтрашній день. Інколи дозволяють собі мріяти, що ось зовсім скоро закінчиться війна…
Нехитрі пожитки складені у багажні відділення автобусів. Люди з вокзалу вирушають на нове місце проживання. Хтось у гуртожитки, хтось у індивідуальні будинки. Більшість деякий час ще звикатиме до спокою, а тоді візьметься облаштовувати побут. З пересторогою, але й з розумінням того, що тут таки є до кого звернутись за допомогою.
Вже з понеділка у офісі «Рокади» лунають дзвінки, тож спеціалісти консультують, підтримують, здійснюють міжвідомчі перенаправлення на отримання спеціалізованих соціальних, адміністративних, медичних послуг, відкривають кейси на довготривале супроводження кризових випадків. А через тиждень чекають на новий поїзд, щоб надати допомогу тим, хто її так потребує.
До відома: у благодійному фонді «Рокада» завжди відчинені двері, для внутрішньо переміщених осіб та інших громадян, які потребують психологічної допомоги.
Тут надають психосоціальну підтримку дітям у сталих групах (5 занять) з метою покращення рівня саморегуляції, зміцнення емоційного розвитку, встановлення соціальних зв’язків з іншими, навчити краще розуміти свої почуття й тілесні відчуття, власні потреби й потреби інших.
Проводять психосоціальні тренінги для дітей різної вікової категорії (6 – 17 років) за темами: емоційний інтелект, пізнання себе, поняття булінгу, безпека в інтернеті, взаєморозуміння, толерантність, постановка цілей, а також, працюємо за запитом структури (закладу).
Здійснюють навчання серед дітей (9 – 17 років) навичкам ППД (першої психологічної допомоги).
«Рокадівці» використовують у психосоціальній роботі (індивідуальній чи груповій) арт терапевтичні та тілесно орієнтовані техніки з метою допомогти дитині подолати емоційний біль, травмуючі ситуації, агресію, тривожність, страхи, справлятися з труднощами, відкоректувати негативні поведінкові прояви; проводять інформаційні-просвітницькі заходи з дітьми та їхніми батьками, орієнтуючись на дітей ВПО, з груп ризику, з особливими освітніми потребами.
У цьому благодійному фонді надають психосоціальну підтримку дорослим у сталих групах з метою покращення рівня саморегуляції, зміцнення емоційного розвитку, встановлення соціальних зв’язків з іншими, проводять психосоціальні тренінги для дорослих за темами: емоційне вигорання та саморегуляція, пошук власного ресурсу, пізнання себе, підтримуюча та ненасильницька комунікація, ГЗН: поняття. стереотипи, протидія, а також працюємо за запитом громади або закладу.
Отож ті, кого зацікавила якась із цих активностей, можуть звертайтесь за телефоном: 067 447 0884, або надіслати листа на електронну адресу l.vysotska@rokada.org.ua
Наш кор.
Цей матеріал виготовлено за підтримки ГО «Інститут масової інформації» у рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.
